НАТО оприлюднило кадри нічної операції, у якій два іспанські F-18 збили безпілотник, що перетнув кордон Румунії з боку Молдови. Апарат летів без вибухового заряду — і саме цей факт вартий окремої уваги, адже дорога до перехоплення "порожнього" дрона виявилася не менш складною, ніж боротьба з озброєним.
Маршрут, який не мав би існувати
За даними Міноборони Молдови, дрон типу Shahed 136 (Geran 2) стартував із села Котловина в Ренійському районі Одеської області, перетнув Молдову через Гагаузію і лише потім увійшов у повітряний простір Румунії за 24 км від Галаца. Це три держави й дві межі за лічені хвилини польоту — маршрут, який жодна система ППО окремої країни не покриває повністю.
Саме тому реакція була не національною, а колективною: винищувачі піднялися з авіабази "Міхайла Когелнічану", де Іспанія тримає повноцінне угруповання — сім F-18, три вертольоти NH-90, літак-заправник A400M і близько 200 військовослужбовців. Для знищення одного апарата без боєголовки задіяли інфраструктуру, розраховану на масовану атаку.
Чому "без заряду" не означає "безпечний"
Уламки дрона знайшли за 1,5 км від пляжу Модерн у Констанці — популярного місця відпочинку. Відсутність вибухівки в цьому випадку радше випадковість чи технічна несправність, ніж намір: Shahed конструктивно призначений нести бойову частину, і його наявність чи відсутність не завжди піддається завчасному прогнозу під час перехоплення.
Полковник США Мартін О'Доннелл підтвердив Reuters, що походження апарата, найімовірніше, російське, але обставини інциденту ще розслідують. Для мешканців узбережжя це означає одне: рішення про підйом винищувачів ухвалюють за лічені хвилини, не знаючи напевно, що саме летить у їхній бік.
Ціна одного порушення
Липневий інцидент із трьома збитими дронами та травневий удар по житловому будинку в Галаці показують: це вже не поодинокі випадки, а повторювана модель. Кожне порушення означає підняття бойової авіації, витрати пального і ресурсу двигунів, ризик для екіпажів — і все це через апарат, який міг просто збитися з курсу.
Питання не в тому, чи буде наступне порушення — воно вже статистично очікуване. Питання в тому, скільки коштуватиме утримувати таку готовність на постійній основі, якщо кількість подібних епізодів продовжить зростати.
