Коли Євросоюз продовжив санкції проти росії, але прибрав зі списку олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, це виглядало як технічна деталь оновлення переліку. Насправді ж рішення оголило слабке місце всієї санкційної архітектури ЄС: обмеження, які тримаються на консенсусі 27 країн, можуть зникати не через зміну поведінки росії, а через юридичні суперечки чи лобістський тиск. Латвія та Естонія відповіли на це не заявами, а конкретними діями на національному рівні.
Про рішення двох країн повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. За його словами, Латвія вже запровадила власні санкції проти Усманова й Фрідмана, а Естонія готує аналогічний крок — про намір Таллінна заявив очільник МЗС Маргус Цахкна.
Практичний механізм, а не жест солідарності
Національні санкції — це не символічний додаток до рішень ЄС, а окремий юридичний інструмент, який дозволяє країні блокувати активи, забороняти в'їзд і обмежувати операції конкретних осіб незалежно від того, що вирішили в Брюсселі. Для Латвії та Естонії, які межують з росією і мають досвід прямого економічного тиску москви, це питання не абстрактної принциповості, а контролю над тим, хто і як користується їхньою фінансовою та юридичною інфраструктурою.
Усманов і Фрідман — не випадкові фігури. Обидва входять до числа найбагатших росіян, чиї активи роками пов'язували з політичним впливом кремля на Заході. Виключення їх зі списку ЄС відкриває шлях до розблокування нерухомості, рахунків і корпоративних часток у європейських юрисдикціях — саме те, що санкції мали унеможливити.
Заклик, який перевіряє готовність ЄС діяти поза консенсусом
Сибіга закликав інші держави-члени ЄС не відмовлятися від тиску на російських олігархів і запроваджувати національні санкції там, де загальноєвропейські обмеження скасовуються.
Ми закликаємо всіх інших наслідувати цей приклад. Росія не змінила свого курсу. Не маємо змінювати його й ми, продовжуючи тиск на москву
Глава українського МЗС окремо подякував міністерці закордонних справ Латвії Байбі Браже та очільнику МЗС Естонії Маргусу Цахкні за рішення щодо національних обмежень.
Прецедент Латвії та Естонії ставить практичне питання для решти ЄС: чи готові такі країни, як Німеччина чи Франція, де активи російських олігархів традиційно масштабніші й глибше вкорінені в місцевий бізнес, повторити цей крок, чи національні санкції залишаться інструментом лише для країн Балтії, найбільш чутливих до російської загрози.
