Александр Стубб виступив на енергетичній конференції з тезою, яка лунає скоріше як провокація до дискусії, ніж як дорожня карта. Євросоюз, за його словами, має перейти від 27 до 40 держав — і зробити це, поки «вікно можливостей» ще відчинене.
«Зараз нам треба мислити масштабно і географічно. Нам потрібно розширюватись або принаймні створити механізми членства, достатньо гнучкі, щоб охопити загалом 40 держав — або навіть неєвропейських»
Александр Стубб, президент Фінляндії, CNBC
До списку Стубб включив Україну, Молдову, Грузію, Велику Британію, Норвегію, Ісландію, Туреччину, країни Західних Балкан — і Канаду. Останній кандидат звучить як навмисна провокація на адресу Трампа: «Хіба не чудово, якби Канада стала 28-м членом ЄС замість того, щоб стати 51-м штатом США?»
Що за цим стоїть
Ідея з'явилась не у вакуумі. Тиск адміністрації Трампа на союзників і повномасштабне вторгнення Росії змусили низку країн переглянути цінність членства в ЄС. Саме це Стубб називає «обмеженим у часі шансом» — вікно, яке може зачинитися після закінчення війни або зміни адміністрації у Вашингтоні.
Стубб прямо апелює до логіки розміру: «Європейська стратегічна автономія часто базується на масштабі, і найкращою європейською політикою будь-коли було розширення». Це не нова думка — але рідко її виголошують із такою географічною сміливістю.
Що кажуть цифри та аналітики
Економічний аргумент на користь розширення справді існує. Аналітики Світового економічного форуму нагадують: країни Центральної та Східної Європи зростали в середньому на 4% на рік від старту переговорного процесу до 2008-го, а сам процес вступу генерував по 3 мільйони нових робочих місць за шестирічний цикл.
Щодо України зокрема, дослідники CEPS зазначають, що вільний рух робочої сили та капіталу після вступу може суттєво закрити дефіцит трудових ресурсів у приймаючих країнах ЄС — і що Україна вже сьогодні має вищий рівень охоплення вищою освітою, ніж середній по ЄС.
Проте аналітики Capital Economics охолоджують оптимізм: за їхніми оцінками, Україна та більшість країн Західних Балкан навряд чи вступлять до ЄС раніше середини — кінця 2030-х років. Для самого Союзу розширення на схід дасть більший геополітичний, ніж економічний виграш.
Що не сказано вголос
Єврокомісія на запит CNBC не відреагувала. Це характерна тиша: офіційний Брюссель наразі веде переговори з дев'ятьма країнами-кандидатами і з трудом долає внутрішні суперечності щодо реформування бюджету та права вето. Туреччина, яку Стубб згадав окремо, фактично заморозила переговори про вступ понад десятиліття тому.
Сама ідея «гнучкого членства», яку просуває Стубб, поки не має інституційного оформлення. Копенгагенські критерії — функціонуюча ринкова економіка, верховенство права, стабільні інститути — однакові для всіх, і жодного «спрощеного треку» договори ЄС не передбачають.
Якщо ЄС справді хоче скористатися геополітичним моментом, принциповим тестом стане не кількість охочих у списку Стубба, а те, чи з'явиться до 2026 року конкретний механізм «гнучкого членства» — без якого ідея залишається красивою промовою на конференції.
