Уночі проти 2 липня підрозділи Сил оборони України вдарили по нафтопереробному заводу «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» (NORSI) у Кстово Нижньогородської області. Генштаб ЗСУ підтвердив влучання та пожежу на території підприємства. Це третя атака на об'єкт лише за травень–липень.
Завод, що не встигає відновитися
NORSI — не рядовий об'єкт. За даними Економічної правди, завод здатний переробляти близько 15–17 млн тонн нафти на рік і виробляти приблизно 5 млн тонн бензину та понад 5 млн тонн дизельного палива. Це робить його одним із п'яти найбільших НПЗ Росії і одним із постачальників палива для армії.
18 травня — перший удар, пожежа. 20 травня — повторний: Reuters тоді повідомив, що зупинено установку первинної переробки АВТ-6, яка забезпечує 53% потужності підприємства — 25,7 тисячі тонн на добу. Тепер — 2 липня, і вогонь знову.
«Зупинка установки CDU-6 на NORSI призведе до різкого зниження виробництва на нафтопереробному заводі, що додасть ще більшої невизначеності російському енергетичному сектору та постачанню палива».
Reuters після удару 20 травня
Паливна криза — вже не прогноз
Удари по NORSI — частина ширшої картини. За оцінкою аналітиків Energy Intelligence, лише у травні дрони 16 разів успішно уразили російські НПЗ, причому під удар потрапили вісім із десяти найбільших заводів країни. За підрахунками УНІАН, Росія втратила майже третину потужностей з переробки нафти.
За даними УНН, лише у червні Сили оборони завдали понад 20 далекобійних ударів по об'єктах на території Росії, зокрема по семи НПЗ і двох нафтобазах. На початку червня обсяги переробки нафти в РФ опустилися нижче 4 млн барелів на добу.
Паралельно цієї ж ночі був уражений залізничний міст у Луганській області — ще одна ланка логістики постачання для армії.
Три рази по одній цілі: логіка чи дефіцит цілей?
Повторні удари по NORSI ставлять практичне питання: завод не вдається вивести з ладу остаточно, або ж Україна свідомо не дає йому відновитися — б'є щоразу, коли ремонтні бригади завершують найнагальніші роботи. Другий сценарій ефективніший: замість одного руйнівного удару — хронічний збій у виробництві, який не можна усунути ні страховкою, ні імпортом обладнання під санкціями.
Якщо після липневого удару з'являться дані про зупинку ще однієї установки первинної переробки — це підтвердить саме таку тактику. Якщо завод запрацює на повну потужність вже через тиждень — стратегія виснаження буде поставлена під сумнів.
