Ангела Меркель провела в кріслі канцлера 16 років і особисто вела мінські переговори 2014–2015 років. Тому коли вона каже, що Євросоюз марнує дипломатичний вплив, — це не абстрактна критика. Це оцінка людини, яка знає, як виглядає реальна переговорна кімната.
Що сказала Меркель
В інтерв'ю телерадіомовнику WDR, яке цитує Politico, ексканцлерка ФРН заявила, що мирні переговори з Росією щодо України мають вести чинні посадовці держав Європи, а не зовнішні посередники. Вона розкритикувала ЄС за те, що блок не використовує свого дипломатичного потенціалу для припинення війни.
«Я вважаю, що військова підтримка, яку ми надавали досі, є абсолютно правильною. [...] Але ми повинні взяти це у свої руки» — і під «нами» Меркель мала на увазі тих, хто наразі при владі.
Ангела Меркель, інтерв'ю WDR
За словами Меркель, часи змінились: Європа тепер має діяти як реальний стримувальний фактор для Росії — нарощувати оборонний потенціал і підтримувати Україну, одночасно зберігаючи дипломатичні канали. «Ми не досягли успіху, але спроби запобігти вторгненню не були помилкою», — сказала вона, коментуючи власну передвоєнну політику.
Парадокс: сама є кандидатом
Поки Меркель закликає чинних лідерів діяти, за лаштунками ЄС її саму розглядають як потенційного посланця на переговорах з Москвою — саме через її особисті контакти з Путіним і Зеленським, як повідомляє Spiegel з посиланням на джерела в європейських політичних колах. Серед інших кандидатів називають президента Фінляндії Александра Стубба та експрим'єра Італії Маріо Драгі.
Офіс Меркель підтвердив: жодних офіційних запитів щодо такої ролі не надходило. Відповідати, чи погодилась би вона, — відмовились.
Голова дипломатії ЄС Кая Каллас зайняла жорстку позицію: було б «не дуже розумно» дозволяти Кремлю диктувати кандидатуру переговірника. За даними трьох дипломатів ЄС, сама Каллас через антиросійську репутацію фактично виключила себе з-поміж можливих посланців. Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер наголосив, що посередник повинен мати широку підтримку в ЄС — особливо з боку Східної Європи та Балтії.
Реакція зі Сходу Європи
Реакція на саме інтерв'ю Меркель виявилась розколотою. Колишній прем'єр Латвії Крішьяніс Каріньш заявив, що «з Путіним не можна діяти добросовісно», і звинуватив Меркель у тому, що вона ігнорувала балтійські застереження. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна зазначив: «Росія сама несе відповідальність за цю агресію» — відкинувши будь-яке трактування, яке перекладає частину провини на Захід.
- Меркель особисто вела Мінські переговори 2014–2015 рр. — і критики вважають їх провальними саме тому, що вони не зупинили війну, а лише відстрочили повномасштабне вторгнення.
- Путін запропонував залучити до переговорів ексканцлера Герхарда Шредера — пропозиція, яку відхилили і Берлін, і Брюссель.
- Найбільшою проблемою у виборі переговірника, як зазначає Politico, залишається не позиція Росії чи України, а нездатність самої Європи узгодити єдину кандидатуру.
Декларація Меркель — що Європа «повинна взяти це у свої руки» — не містить жодного механізму: ні мандату, ні формату, ні визначення того, хто конкретно мав би сісти за стіл. Це діагноз, а не план.
Якщо ЄС до кінця місяця, коли міністри закордонних справ мають обговорити питання посланця, не погодить кандидатуру з широкою підтримкою — включно зі Східною Європою, — Брюссель ризикує залишитись спостерігачем у переговорах, які визначатимуть архітектуру безпеки на континент уперед.
