На початку квітня 2026 року мешканців Нікополя попередили: на вулицях міста можуть лежати міни. Не біля лінії фронту — в самому місті. Невеликі пластикові предмети діаметром 5–6 сантиметрів, схожі на шайбу або кришечку від пляшки. Їхня офіційна назва — протипіхотна міна типу «Пряник» (також відома як «Плюшка»). Росіяни розкидають їх дистанційно — дронами або артилерійськими касетними боєприпасами.
Зброя не для фронту
«Пряник» не призначений для знищення — він призначений для поранення. Заряд відносно невеликий, але достатній, щоб серйозно травмувати стопу або кінцівку людини, яка наступила на нього. Саме ця логіка — вивести людину з ладу, а не вбити — робить цей тип зброї особливо небезпечним у цивільному середовищі: одна жертва потребує кількох рятувальників і медичних ресурсів.
За даними сапперів, міна спрацьовує від тиску — натискання ногою на весь корпус із рідкою вибуховою речовиною. Пластиковий корпус погано видно металодетектором. На асфальті, у траві чи серед сміття вона практично непомітна.
«Закликаємо не пересуватися вказаним районом. Територія мінування може бути значнішою»
Поліція Херсонської області, 3 квітня 2026
Не Нікополь один
Поява «Пряників» у Нікополі — не ізольований випадок. Протягом першого тижня квітня 2026 року такі міни зафіксували щонайменше у трьох населених пунктах: у Нікополі Дніпропетровської області, у Комишанах та безпосередньо в Херсоні — на вулиці Залаегерсег між Університетською та Перекопською. У Херсоні міни знайшли також на автомобільному мосту через річку Кошеву. Начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін зазначив, що «міни важко помітити: вони ховаються у траві, смітті чи на асфальті».
Дистанційне мінування правобережжя Херсонщини розпочалося ще з перших днів повномасштабного вторгнення, але після деокупації набуло, за оцінкою місцевих правоохоронців, системного характеру: вибухонебезпечні предмети дедалі частіше фіксують саме в житлових кварталах, а не на промислових чи стратегічних об'єктах.
Що робити, якщо знайшов
- Не підходити, не торкатися, не намагатися перекласти
- Зафіксувати місце візуально (фото здалеку, орієнтири)
- Телефонувати на 101 (ДСНС) або 102 (поліція)
- Попередити людей поруч і відійти від предмета щонайменше на 200 метрів
МВС і місцева влада наголошують: зона мінування завжди може виявитися ширшою за виявлену ділянку — дрон або касетний боєприпас розкидає міни хаотично, і жодна мапа не є вичерпною.
Поки Україна не має систематичного публічного реєстру дистанційно замінованих цивільних територій у режимі реального часу — питання в тому, чи зміниться це після того, як «Пряники» почали з'являтися не в прифронтових полях, а на міських вулицях за сотні кілометрів від окопів.
