Коли 26 червня відбувся черговий обмін полоненими, омбудсмен Дмитро Лубінець скористався нагодою для зустрічі з російською уповноваженою Яною Лантратовою. Результат — не угода, а набір домовленостей: взаємні відвідування полонених, верифікація українців у російському полоні, і головне — обмін великими списками військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин.
Що стоїть за словом «список»
Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, містить дані про понад 80 тисяч людей — військових і цивільних. За даними правозахисного центру ZMINA, реальна цифра може бути ще вищою: частина зниклих на окупованих територіях просто не потрапляє до реєстру.
Передача списків — це не підтвердження статусу. Це запит: перевірте, чи ця людина у вас. Відповідь залежить виключно від доброї волі сторони, яка отримала перелік.
«Для мене головне — результат, який допоможе нашим громадянам: тим, хто у полоні. Зниклим безвісти. Їхнім рідним»
Дмитро Лубінець, омбудсмен України
Паралельний процес — з іншого боку фронту
Поки Київ шукає своїх, понад 100 тисяч російських родин звернулися до українського проєкту «Хочу знайти», щоб дізнатися долю своїх рідних. За даними Kyiv Independent, лише у травні 2025 року проєкт отримав рекордні 12 320 запитів — найбільше з моменту запуску у січні 2024-го. Кремль офіційно приховує масштаби втрат, тому частина російських родин шукає відповідей в Україні.
Це створює асиметрію: Україна публічно верифікує зниклих росіян, Росія — ні. Лубінець це розуміє і тому наголошує на взаємності як умові продовження роботи.
Що не сказано вголос
Жодна з домовленостей 26 червня не має механізму контролю. Немає строків відповіді на передані списки, немає третьої сторони, яка б фіксувала виконання. За словами представника ГУР Андрія Юсова, Росія систематично затягує переговори, висуває нереалістичні вимоги і чинить інформаційний тиск — «весь арсенал залишився незмінним з початку повномасштабного вторгнення».
- Серед повернутих у рамках обміну «1000 на 1000» були колишні засуджені, які вже перебували під депортацією — не бойові полонені
- Жодного бійця з «Азову» в останніх обмінах не було
- Остаточна верифікація більшості зниклих можлива лише після деокупації
Це означає, що навіть якщо Росія відповість на передані списки, родини тисяч людей із захоплених територій отримають відповідь лише після закінчення війни — якщо отримають взагалі.
Якщо Москва не надасть відповідей на передані списки до наступного обміну — чи зупинить це Київ від подальших зустрічей з Лантратовою, чи домовленості продовжуватимуться незалежно від результату?
