Україна запропонувала партнерам логічний, але досі не реалізований обмін: ракети-перехоплювачі, у яких через певний час спливає термін придатності, замість утилізації передаються українській ППО. Про це 10 червня на брифінгу розповів речник МЗС Георгій Тихий.
«Який сенс ракети, в яких виходить термін придатності, повертати до виробника або утилізувати?»
Георгій Тихий, речник МЗС України
На пряме запитання, чи йдеться про ракети до комплексу Patriot — зокрема PAC-2 і PAC-3 — Тихий відповів: «І те, і те, і ще одне дещо». Країни-власники не названі. Переговори тривають.
Звідки взявся цей канал
Тихий пов'язав нові домовленості з нещодавніми візитами президента Зеленського до Лондона і Таллінна: за його словами, під час цих поїздок було досягнуто «низки нових рішень щодо протиповітряної оборони». Пошук ракет із терміном, що спливає, — один із елементів цих домовленостей.
Механіка проста: у країн НАТО є запаси перехоплювачів, які за стандартними процедурами підлягають поверненню виробнику або знищенню після закінчення сертифікованого терміну служби. Для союзника у стані активної війни ці ракети лишаються боєздатними. Питання — у готовності передати і у фінансуванні логістики.
Контекст: дефіцит реальний
Запит не абстрактний. Начальник управління комунікацій Повітряних сил полковник Юрій Ігнат раніше охарактеризував стан Patriot в Україні як «голодний пайок»: пускові установки напівпорожні, екіпажі змушені економити, витрачаючи один перехоплювач там, де тактика передбачає два. Взимку 2025–2026 років Росія випустила по Україні понад 250 балістичних, аеробалістичних і гіперзвукових ракет.
- Глобальне виробництво PAC-3 MSE у 2025 році становило 620 одиниць — рекорд, але недостатньо навіть для покриття попиту союзників.
- США призупинили нові поставки Patriot Україні через виснаження власних запасів.
- Конфлікт на Близькому Сході спожив понад 800 перехоплювачів за перші дні операцій, що посилило конкуренцію за той самий ринок.
Що залишається невідомим
МЗС не розкрило ні кількість ракет, ні конкретних партнерів, ні терміни. Тихий лише підтвердив: переговори активні, а міністр Андрій Сибіга просуває це питання на всіх зустрічах як пріоритет номер один. Фінансування частини домовленостей уже знайдено, решта — у процесі.
Підхід розумний тактично, але має вузьке місце: ракети з терміном, що спливає, — це разовий ресурс, а не системне рішення. Якщо переговори завершаться підписанням без прозорого механізму передачі й верифікації кількості — Україна отримає черговий анонс замість боєкомплекту. Чи вистачить дипломатичного тиску, щоб перетворити «низку нових рішень» із Таллінна на конкретні пуски до кінця літа?
