За два тижні до саміту НАТО в Анкарі генсек Марк Рютте випробовує формулу, яку дипломати описують як «гарні новини для США»: союзники купують більше американської зброї — Вашингтон залишається в Альянсі. Про це повідомляє Politico з посиланням на неназваних співрозмовників, обізнаних з темою.
Що конкретно пропонує Рютте
Виробництво озброєнь стало центральною темою зустрічі міністрів закордонних справ НАТО у шведському Хельсінгборзі 21–22 травня. Логіка проста: якщо союзники спрямовують оборонні бюджети на закупівлю американської техніки — Patriot, боєприпаси, системи управління, — США отримують промисловий і фінансовий виграш від членства в блоці, і Трампу важче назвати НАТО «поганою угодою».
«Питання вже не в тому, чи потрібно робити більше. Питання — наскільки швидко союзники можуть перетворити зобов'язання на спроможності».
Марк Рютте, прес-конференція перед зустріччю в Хельсінгборзі, 20 травня
На практиці Рютте апелює до двох речей одночасно: збільшення витрат до 5% ВВП, які союзники погодили на саміті в Гаазі, і переорієнтації цих витрат на спільне американсько-європейське виробництво. Як зазначає Euronews, союзники вже закуповують американську зброю через механізм PURL (Prioritised Ukraine Requirements List) — для постачань Україні. Рютте пропонує зробити цю логіку ширшою.
Реакція союзників
Міністр закордонних справ Швеції Марія Мальмер Стенергард підтримала підхід Рютте: «Нам потрібно продовжувати торгувати та виробляти зброю разом, і США мають деякі унікальні можливості». За словами одного з дипломатів, цитованих Politico, план «є гарною новиною для США».
Держсекретар Марко Рубіо, який також прибув до Хельсінгборга, наголосив на необхідності допуску американських компаній до оборонних контрактів союзників, — що фактично збігається з логікою Рютте, але з іншого боку: Вашингтон хоче не лише щоб купували, а щоб американські фірми могли конкурувати на всіх ринках Альянсу.
Де слабке місце схеми
Проблема в тому, що план Рютте — це не договір, а позиціонування. Жодного документа з механізмом контролю або санкцій за невиконання на зустрічі підписано не було. Рютте говорить про «credible path» — «достовірний шлях» до виконання зобов'язань, — але конкретних метрик немає.
- Зобов'язання по 5% ВВП — задекларовані в Гаазі, термін — 2035 рік, більшість союзників зараз нижче 3%.
- PURL-закупівлі — реальний механізм, але прив'язаний до України, а не до загальної архітектури НАТО.
- Американське відступлення — як підтверджують джерела Euronews у НАТО, план США щодо скорочення присутності в Європі «змінює внесок США до Альянсу в разі кризи або конфлікту». Деталі оголошено в п'ятницю, але суть відома: Вашингтон скорочує гарантії, а не розширює їх.
Тим часом у Хельсінгборзі міністр закордонних справ України Андрій Сибіга взяв участь у неформальному засіданні Ради Україна–НАТО. За даними офіційного сайту НАТО, теми — підтримка України, оборонна промисловість і зміцнення спроможностей. Конкретних рішень щодо нових пакетів допомоги після зустрічі оголошено не було.
Рютте будує аргумент, розрахований на транзакційну логіку Трампа: НАТО як ринок збуту для американського ВПК. Це може спрацювати як риторика до саміту в Анкарі в липні. Але якщо союзники підпишуть декларацію без зобов'язань щодо конкретних контрактів із американськими виробниками — Білий дім матиме всі підстави назвати це черговим «красивим словом» без грошей.
