Вранці 15 липня — у День Української Державності — до Київського залізничного вокзалу прибули потягами близько 10 іноземних делегацій. Привід подвійний: державне свято і п'ятий саміт «Україна — Південно-Східна Європа», місце проведення якого, за традицією формату, публічно не розголошувалося заздалегідь.
Хто приїхав
Як зафіксували кореспонденти «Суспільного» та «Фактів ICTV» просто на пероні, до Києва прибули президентка Молдови Мая Санду, президент Румунії Нікушор Дан, президент Сербії Александр Вучич, прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович, президент Албанії Байрам Бегай, прем'єр Словенії Янез Янша, президент Чорногорії Яков Мілатович, а також міністри закордонних справ Північної Македонії та інших країн регіону. Першою про своє прибуття повідомила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн — для неї це вже 11-й візит до України з початку повномасштабної війни.
Що на столі переговорів
Порядок денний охоплює три блоки: регіональна безпека — зокрема ситуація в Чорноморському регіоні, євроінтеграційний шлях учасників саміту та підготовка України до зими. Як написав у X міністр закордонних справ Андрій Сибіга, у фокусі — «зміцнення Європи, багатостороння політична діяльність і безпекова та оборонна співпраця».
Фон дер Ляєн анонсувала конкретніше: вона оголосить нові ініціативи щодо інтеграції оборонних промисловостей.
«Перебіг подій змінюється на нашу користь. Я оголошу нові ініціативи, спрямовані на інтеграцію наших оборонних галузей промисловості — це дасть змогу виробляти більше озброєння та робити це швидше».
Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, допис у X
Паралельно, 14 липня ЄС офіційно відкрив шостий кластер у переговорах про вступ України — сигнал, що приїзд лідерів відбувається на тлі реального переговорного прогресу, а не лише церемоніальних заяв.
Сербський вузол
Найбільш неоднозначна фігура саміту — Александр Вучич. Він приїхав до Києва вперше після Одеського саміту 2025 року, де став єдиним учасником, який не підписав підсумкову декларацію. Тоді декларація закликала «зберігати й посилювати санкції проти Російської Федерації» та підтвердила курс України на членство в НАТО.
Напередодні, 14 липня, Вучич у Парижі сказав журналістам агенції Tanjug: «Я вже відвідав чотири такі зустрічі — в Одесі, Дубровнику, Афінах і Тирані. Але це також буде нелегко, враховуючи запропоновану декларацію та все інше». Тобто президент Сербії сам позначив ризик повторення одеського сценарію ще до того, як сів у потяг до Києва.
Для розуміння масштабу: Сербія — кандидат на членство в ЄС із 2012 року, але досі балансує між євроінтеграцією та збереженням відносин із Москвою. Підпис або відмова від підпису під декларацією у Києві — це не протокольна деталь, а публічний індикатор того, де саме Белград проводить цей баланс у 2026 році. Тим паче, що сам Вучич 27 червня оголосив про намір залишити посаду та ініціювати дострокові вибори.
Контекст формату
Саміт «Україна — Південно-Східна Європа» проводиться з 2021 року. Попередні чотири відбулися в Тирані, Афінах, Дубровнику та Одесі. Київ приймає його вперше — і вперше як столиця країни з відкритими переговорами про вступ до ЄС та активним шостим кластером.
Якщо Вучич цього разу підпише декларацію — це буде не просто дипломатична новина, а сигнал про зміну балансу в сербській зовнішній політиці напередодні виборів. Якщо знову відмовиться — підтвердить, що формат саміту зростає у складі учасників, але не у глибині консенсусу.
