Почесний консул Латвії в Слов'янську Олександр Павенко того ранку залишився живим — йому пощастило. Будівлі консульства, куди прилетіла російська авіабомба 24 липня, пощастило менше: пошкоджень зазнала й вона, і сусідні житлові квартали, де загинули п'ятеро людей. За тиждень до цього по Києву вдарили так, що уламки долетіли до посольства Литви. У ніч на 1 серпня російська атака на столицю забрала ще дев'ять життів.
3 серпня МЗС Швеції викликало тимчасового повіреного Росії в Стокгольмі. Офіційна причина — протест проти масштабних атак Росії на мирних українських жителів та цивільну інфраструктуру, зокрема обстрілів, через які постраждали дипломатичні представництва Литви та Латвії.
Що насправді означає "виклик дипломата"
Це стандартна дипломатична процедура: країна запрошує представника іншої держави, аби офіційно висловити незгоду з його діями. Ноту протесту вручають, заяву роблять публічною — і на цьому формальні наслідки для другої сторони, як правило, закінчуються. Жодних автоматичних санкцій, компенсацій чи гарантій, що атаки припиняться.
У шведському пресрелізі йдеться, що
."Під час зустрічі було засуджено агресію Росії проти України, а також нещодавні порушення РФ повітряного простору країн-союзників. Також було наголошено на обов'язку Росії дотримуватися міжнародного гуманітарного права"
Швеція — не перша і не остання
За останні два тижні той самий крок зробили кілька країн одразу:
- Латвія — після удару по своєму почесному консульству у Слов'янську 24 липня, де загинули п'ятеро і постраждали дев'ятеро цивільних.
- Румунія — наприкінці липня, після того як протягом трьох днів її винищувачі збивали російські дрони над своєю територією; Бухарест додатково відкликав власного посла з Москви.
- Польща — після удару ракети по її території в ніч проти 30 липня.
- Навіть Індія, яка традиційно уникає критики Москви, приєдналася до цього списку.
Європейська служба зовнішньої дії — дипломатичний орган ЄС — також викликала тимчасового повіреного Росії через порушення повітряного простору Румунії дронами та знищення консульства Латвії.
Символ проти системи
Тут і починається чесна частина розмови. Кожен виклик дипломата — це публічний сигнал: атака зафіксована, засуджена, названа на весь світ. Для людини, чий будинок пошкоджено чи хто втратив рідних під Слов'янськом чи в Києві, це не компенсація і не гарантія безпеки — лише підтвердження, що світ бачить.
Реальний важіль — це не ноти, а санкції та постачання зброї, які йдуть слідом. Так, після удару по консульству Латвії глава євродипломатії Кая Каллас запропонувала нові санкції проти Росії. Але сама Росія тим часом продовжує обстріли в тому ж темпі: між першим і другим ударами, про які йдеться в цьому матеріалі, минув лише тиждень.
Питання не в тому, чи засудить черговий уряд Європи чергову атаку — засудить майже напевно. Питання в тому, чи перетвориться серія дипломатичних протестів на узгоджений пакет тиску, здатний реально обмежити можливості Росії продовжувати обстріли, чи так і залишиться ритуалом, який фіксує обурення, але не зупиняє бомби.
