12 травня на базі «Юг» поблизу Буяновця сербські та натовські солдати вперше стали в один стрій. Офіційне формулювання Міністерства оборони Сербії — «збереження миру та стабільності в регіоні». Але географія і хронологія подій говорять значно більше.
26 років — від бомб до спільних навчань
У 1999 році НАТО 78 днів бомбардувало Югославію, включно з Белградом. Та сама операція «Союзна сила» досі лишається відкритою раною в сербській суспільній пам'яті — і активно використовується Москвою як інструмент впливу на сербську аудиторію. Як повідомляє Al Jazeera, нинішні навчання — перші в історії країни — є «знаковою співпрацею між балканською країною та Альянсом, який менш ніж 30 років тому бомбив її столицю».
«Співпраця спрямована на збереження миру та стабільності в регіоні».
Міністерство оборони Сербії
Хто і де
До навчань залучено близько 600 військових Сербії, Італії, Румунії та Туреччини. Як спостерігачі й штабісти беруть участь представники Великої Британії, Німеччини, США, Франції та Чорногорії. Навчання тривають до 23 травня на полігоні «Боровац» і базі «Юг» — за кілька десятків кілометрів від адміністративного кордону з Косовом, статус якого Сербія досі не визнає.
Командує навчаннями полковник Бранислав Стеванович, заступник командира Третьої армійської бригади. Рівень — тактичний, мета — обмін досвідом.
Балансування, яке стає дедалі менш нейтральним
Сербія офіційно не є членом НАТО і не подавала заявки на вступ. Паралельно Белград підтримує відносини з Москвою та Пекіном, а Конституція країни закріплює військовий нейтралітет. Проте саме нейтралітет дозволяє Сербії проводити такі навчання без формальних зобов'язань членства.
Посол України в Сербії Володимир Толкач в інтерв'ю раніше цього року зазначав, що сербське суспільство переживає «колективний когнітивний дисонанс»: Росія традиційно апелює до бомбардувань 1999 року, щоб утримувати сербів від зближення із Заходом. Ці навчання — сигнал, що апеляція спрацьовує дедалі гірше.
- Сербія — єдина країна колишньої Югославії, що досі не є членом НАТО і не має офіційного статусу кандидата
- Косово, незалежність якого Белград не визнає, натомість активно інтегрується в євроатлантичні структури
- Туреччина та Румунія — члени НАТО і водночас країни, з якими Сербія має прагматичні економічні зв'язки
Навчання не змінюють формального статусу Сербії. Але якщо Белград продовжить цей формат і розширить його до оперативного рівня — питання про «нейтралітет» як реальну політичну позицію, а не зручну дипломатичну конструкцію, постане з новою силою.
