Дискусія про те, чи піде Трамп на нові скорочення американських військ у Європі, не почалася з виборчої кампанії. Він уже наказав вивести 5000 військових із Німеччини й погрожував глибшими скороченнями в Іспанії та Італії, про що писав Time. Проміжні вибори в США – на початку листопада, і європейські столиці рахують, що вони змінять, а що ні.
Спершу про те, на чому тримається тривога. Не на чутках, а на послідовності подій. У квітні 2026 року, за даними Military Times, Трамп обговорював з радниками виведення частини військ з Європи. Причини називали дві: союзники не допомогли убезпечити Ормузьку протоку, а плани щодо Гренландії не просунулися.
Іран як головна претензія
17 березня Трамп назвав небажання НАТО долучатися до війни проти Ірану «дуже безглуздою помилкою». Лише шість із 32 країн альянсу публічно підтримали американські удари: дві балканські, дві балтійські, Чехія і Канада, писав Forbes. Потім Британія, Франція і Німеччина відмовилися від бойових ролей в охороні Ормузької протоки, а Трамп попередив про наслідки для майбутнього альянсу.
Німеччина тут у подвійній ролі: вона відмовилася від протоки і саме її Трамп вирішив зменшити військовою присутністю. Збіг це чи відповідь, у фактах, які ми маємо, прямо не сказано. Але деталі першого рішення ми розбирали окремо: Трамп тоді обіцяв «набагато більше».
Що кажуть заспокійливі голоси
Є й протилежний сигнал. У травні найвищий військовий офіцер НАТО сказав, що не очікує нових скорочень американських військ в Європі найближчим часом, окрім тих 5000, які оголосив Трамп. Це передала The Washington Post. Слово «найближчим» тут важливе: про горизонт після виборів офіцер нічого не обіцяв.
Чому зараз
Бо вибори міняють умови, в яких Трамп ухвалює рішення. За опитуванням CNN/SSRS від 21 жовтня, його схвалюють 32% – це рекордний мінімум. Рішуче схвалюють лише 13%, на 17 пунктів менше, ніж перед проміжними виборами 2018 року, писав CNN. Інші опитування м'якші: NPR/PBS/Marist дало 40% схвалення і 59% несхвалення серед ймовірних виборців. Цифри різняться залежно від методики, але напрям однаковий.
Три національні опитування в середині жовтня, за даними Axios, дають демократам перевагу 8-10 пунктів у виборах до Конгресу. Рейтинг Fox News допускає, що вони можуть узяти Палату представників, отримавши до 237 місць. Розрив ширший, ніж перед «синьою хвилею» 2018 року.
Кому це вигідно і що кажуть опоненти
Тут треба бути обережними. Прямих заяв про те, що виведення військ пов'язане з виборами, у наших фактах немає. Є лише логіка стимулів. Білий дім має історію, яку вигідно розповідати виборцям: на саміті в Гаазі 25 червня 2025 року союзники погодили витрачати на оборону й безпеку 5% ВВП до 2035 року, з них 3,5% – на основні оборонні потреби. Саме це Білий дім називає своєю заслугою, нагадує Janes. Жорсткий тон щодо союзників вписується в цю розповідь: платіть більше, інакше ми підемо.
Опоненти в Європі відповідають діями, а не заявами. Відмова від ролі в Ормузькій протоці і мовчання більшості країн НАТО щодо ударів по Ірану – це і є їхня позиція. Окремих заяв американських демократів про виведення військ ми в наданих матеріалах не знайшли, тому не вкладаємо їм у вуста нічого.
Що це означає для України
Найконкретніший зв'язок – механізм PURL, через який союзники платять за американську зброю для України. Посол США при НАТО Мет'ю Вайтакер казав, що за цією схемою вже обіцяно 4,5 млрд доларів, найбільше дали Норвегія, Німеччина і Нідерланди. 12 жовтня представник НАТО підтвердив, що постачання тривають попри останні заяви Трампа, але про довгострокові плани механізму нічого не сказав. Європейці платять, американці продають. Тож PURL залежить від того, чи Вашингтон надалі хоче бути постачальником.
Для Київщини це не абстракція: від таких поставок залежить, скільки ППО і боєприпасів дійде до фронту і до міст. Водночас шлях Трампа з Іраном теж не прямий, і те, як Білий дім гальмує переговори, визначатиме, чи залишиться Іран головною претензією до союзників.
Тож головне питання не в тому, чи будуть нові скорочення. Воно в тому, чи зуміє Трамп після виборів, особливо якщо демократи візьмуть Палату, провести їх без згоди Конгресу. Прогноз простий: якщо претензія щодо Ірану лишиться, а оборонні витрати європейців не наблизяться до обіцяних у Гаазі, друга хвиля виведень стане питанням часу, а не принципу.
