Президент США Дональд Трамп написав у Truth Social, що росія «на жаль, втратила контроль над своєю дизельною промисловістю» через удари по нафтопереробних заводах, і закликав припинити війну, яка щомісяця забирає життя 25 тисяч людей. Президент України Володимир Зеленський відповів, що діалог із Трампом триває, а на столі — ідеї щодо наближення миру, починаючи з деескалації навколо енергетики.
Похвала і прохання зупинитись — в один тиждень
Той самий факт, який Трамп публічно подає як доказ провалу росії, він же приватно просить Україну зменшити. За даними Axios, під час телефонної розмови з Зеленським президент США під час телефонної розмови з президентом України Володимиром Зеленським знову неодноразово просив його припинити удари по російських нафтопереробних заводах. Причина — не турбота про росію, а ціни на паливо у світі: президент США пов'язує українські атаки на російську нафтопереробку зі зростанням світових цін на дизель. За словами співрозмовника видання, значна частина телефонної розмови стосувалася саме українських атак на російські НПЗ.
Це прохання не нове. 14 вересня Трамп сказав, що попросив про це Зеленського через зростання цін на дизельне паливо, значна частина якого надходить з росії, як стверджує президент США. Виходить, що ефективність українських ударів визнають з обох боків — тільки українська сторона бачить у них важіль тиску на москву, а Вашингтон дедалі частіше сприймає їх як загрозу власному ринку пального.
Чому саме зараз
Заява про «втрачений контроль» з'явилася напередодні особистої зустрічі: заява Трампа пролунала напередодні його зустрічі із Зеленським у Нью-Йорку, яка очікується 22 вересня на полях Генеральної асамблеї ООН. Домовленість про зустріч виникла ще під час згаданої телефонної розмови — під час цієї ж розмови Зеленський і Трамп домовились зустрітися на полях Генеральної асамблеї ООН, і очікується, що зустріч відбудеться у вівторок.
Уже наступного дня риторика Трампа зробила ще один поворот: наступного дня Трамп написав у Truth Social, що Україна і росія нібито погодилися утримуватися від ударів по енергетичних об'єктах одна одної. Швидкість, з якою публічна теза змінюється — від «росія втратила контроль» до «сторони домовились не бити по енергетиці» — видає радше підготовку ґрунту перед зустріччю в Нью-Йорку, ніж фіксацію факту.
Кому це вигідно
Для Трампа зв'язка вигідна з двох боків одразу. Публічно він показує, що тиск на росію працює і що позиція «сила через силу» дає результат ще до будь-яких переговорів про завершення війни. Приватно ж він захищає американського виборця від дорожчого дизеля, вимагаючи від Києва стримати саме ту зброю, яка дає цей результат. Це не суперечність у розумінні Білого дому — це намагання отримати ефект без ціни.
Для Зеленського вигода інша: визнання ефективності ударів з вуст самого Трампа — аргумент, який важко заперечити союзникам, що досі сумнівалися в доцільності далекобійних атак на нафтопереробку рф. Водночас Київ одразу перетворює цю похвалу на умову для будь-якої деескалації.
Енергетичний сектор України, критична інфраструктура та наш експорт продовольства повинні перестати бути мішенями для росії, і це призведе до відповідних кроків щодо деескалації з нашого боку.
Умова у відповідь на умову
Зеленський не відмовив і не погодився беззастережно — він виставив дзеркальну вимогу. Зеленський у відповідь заявив, що Україна готова підтримати взаємну деескалацію лише за умови, що росія справді припинить атаки на українську енергетику та іншу критичну інфраструктуру. Тобто обмін ударами по НПЗ на обмежене припинення обстрілів української генерації можливий лише як двосторонній, а не односторонній жест доброї волі.
Це принципова відмінність від того, чого хоче Трамп: він просить конкретну дію зараз, посилаючись на ціни на паливо, тоді як Зеленський прив'язує будь-яку паузу до перевіреної поведінки росії, а не до обіцянок.
Що далі
Якщо на зустрічі 22 вересня в Нью-Йорку Трамп спробує перетворити своє прохання про НПЗ на формальну частину майбутньої угоди, Україні доведеться публічно визначитися: погодитися на паузу заради збереження підтримки Вашингтона чи наполягти, що відмова від головного дієвого важеля тиску на росію без дзеркальних кроків москви — це втрата, а не деескалація. Відповідь стане зрозумілою вже за результатами цієї зустрічі.
