9 квітня відбулась одна з найбільших одноразових репатріацій за час повномасштабної війни: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив про повернення тіл тисячі осіб. За заявою російської сторони — це українські військовослужбовці, полеглі на Курському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
Але сам факт передачі — лише перший крок. Те, що відбувається далі, родини часто не бачать тижнями.
Як виглядає процес після обміну
Тіла надходять до обласних бюро судово-медичної експертизи. Там — огляд, відбір зразків, побудова ДНК-профілю, звірка з базою родичів зниклих безвісти. Як повідомляє Суспільне з посиланням на першого заступника голови Нацполіції Максима Цуцкірідзе, застосовують два паралельні методи: візуальні ознаки — татуювання, пірсинг, одяг — і молекулярно-генетична експертиза.
«4 600 тіл ми впізнали завдяки огляду саме тіла за ознаками. В той самий час, у кожного тіла, яке було ідентифіковано впізнанням, — відібрали ДНК, і в майбутньому проводили молекулярно-генетичну експертизу, де також підтверджували».
Максим Цуцкірідзе, перший заступник голови Нацполіції
Лише у 2024 році система МВС провела понад 74 тисячі експертиз на майже 151 тисячі об'єктів — тіла, їхні фрагменти, особисті речі. Для порівняння: за даними frontliner.ua, за рік вдалося впізнати понад 8 тисяч людей.
Навмисне ускладнення
За даними Kyiv Post, МВС фіксує системну практику: Росія передає тіла у важкому стані, нерідко — без супровідних документів та імен. Іноді серед переданих виявляють тіла самих російських військових. Обгорілі або довго пролежалі в землі рештки не дають змоги виділити ДНК — тоді єдиним варіантом залишається зубна формула або інші непрямі методи.
Реєстр зниклих безвісти МВС станом на вересень 2024 року містив 55 тисяч записів. З них понад 3 тисячі тіл досі залишаються неідентифікованими — вони зберігаються в холодильних камерах спецустанов.
Контекст: не перший і не останній
У червні 2025 року Україна повернула понад 2 400 тіл протягом одного місяця — двома окремими обмінами. У лютому того ж року — 757 загиблих. Репатріації стали одним із небагатьох практичних результатів Стамбульських переговорів між Києвом і Москвою, що тривали з травня по липень, — поруч із обміном живими полоненими.
- Курський, Донецький, Запорізький напрямки — три зони, звідки, за словами СБУ, походять тіла цього обміну.
- 8+ місяців — стільки в середньому може тривати ідентифікація складних випадків.
- 19 установ МВС у 2024 році зберігали неідентифіковані тіла.
Якщо Росія продовжить передавати тіла без документів і пошкодженими — черга неідентифікованих зростатиме швидше, ніж лабораторії встигатимуть її скорочувати. Питання не в кількості обмінів, а в тому, чи отримає Україна достатньо ДНК-зразків від родин зниклих, щоб звірити їх з тисячами рештків, що вже чекають у сховищах.
