Увечері 6 травня Президент Володимир Зеленський оголосив, що Україна розробить і ухвалить закон про приватні військові компанії вже цього, 2026 року. За словами президента, українські військові накопичили безпрецедентний бойовий досвід, який має стати основою для «експорту безпеки».
«Увесь світ бачить, що український воїн справді сильний, справді досвідчений. Наш експорт безпеки — після цієї війни й для ветеранів — має бути реальною бізнес-можливістю.»
Володимир Зеленський, вечірнє звернення, 6 травня
Не нова ідея, але нова вага
Ідея легалізації ПВК обговорюється в Україні щонайменше з 2024 року. Законопроєкт №11214 про «міжнародні оборонні компанії» давно зареєстровано у Верховній Раді й опрацьовується в Комітеті з питань національної безпеки та оборони — але до голосування так і не дійшов. Міноборони формально підтримало документ, проте із суттєвими застереженнями: за висновком відомства, окремі норми суперечать Конституції України та міжнародним договорам. Міністерство запропонувало утворити робочу групу для доопрацювання.
Тепер, після прямого доручення президента, питання отримало новий політичний імпульс. За даними Hromadske, тему ПВК почали обговорювати «на найвищому рівні» після того, як Росія у своїх переговорних вимогах зажадала «розпуску націоналістичних формувань». Зеленський відповів: приватних армій в Україні немає — але може з'явитися правова рамка для них.
Що дає легалізація і кому вона вигідна
Проблема, яку намагається вирішити законопроєкт, конкретна: за оцінками Міністерства у справах ветеранів, після завершення війни ветерани та їхні близькі родичі становитимуть до шостої частини населення країни — близько шести мільйонів людей. Для значної частини з них цивільний ринок праці не є природним середовищем.
- Зайнятість ветеранів — легальний канал для людей із бойовою підготовкою, альтернатива стихійній міграції до іноземних конфліктів.
- Контроль над зброєю — законна структура знижує ризики неконтрольованого обігу зброї після демобілізації.
- Бюджетні надходження — податки та ліцензійні збори з ПВК як нове джерело доходів держави.
- Геополітичний інструмент — присутність українських фахівців в Африці, Азії, охорона посольств, супровід зброї: сфери, де зараз домінують британські, американські та французькі структури.
Як зазначає Kyiv Independent із посиланням на нардепа Кебкало, українські фахівці могли б перебрати функції охорони посольств та конвоювання вантажів зі зброєю — завдання, які нині виконують державні силові структури союзників.
Ризики, про які не кажуть у зверненнях
Критики вказують на принципову складність: приватні воєнізовані структури, що діють у «сірих зонах», становлять потенційну загрозу безпеці — і для країн перебування, і для самої України. Військовий аналітик НАКО Олександр Саєнко звертає увагу навіть на термінологію: назва «міжнародні оборонні компанії» у законопроєкті розмиває правовий статус і відрізняється від загальноприйнятого у світі поняття ПВК.
Окремий чинник — стаття 447 Кримінального кодексу України, яка досі кваліфікує найманство як злочин. Без її зміни або чіткого розмежування будь-який закон про ПВК залишатиметься юридично вразливим.
Показово, що попередній законопроєкт від представника «монобільшості» не набрав підтримки у Раді без жодного публічного голосування — тихо завис у комітеті. Президентський поштовх змінює ситуацію політично, але не знімає технічних суперечностей.
Якщо закон ухвалять без чіткого механізму державного нагляду та без узгодження з КК — Україна отримає не «експорт безпеки», а правову сіру зону у власному законодавстві. Чи встигне Рада вирішити конституційні колізії до кінця року — залежить від того, чи буде при цьому публічна дискусія, або питання знову вирішать у «робочій групі» без широкого обговорення.
