Кожен, хто повертається з російського полону, автоматично потрапляє під перевірку — і на рівні служби безпеки підрозділу, і на рівні спецслужб. Про це офіцери 12 бригади спеціального призначення "Азов" розповіли LIGA.net на тлі скандалу довкола Сергія Єрмошина, відомого як Єрмолай, якого публічно звинуватили у співпраці з адміністрацією колонії в Оленівці.
Заступник командира "Азову" з роботи з особовим складом Андрій Ігнатюк каже, що досвідчене око бачить проблему майже одразу: "Навіть на етапі повернення видно, коли людина має якийсь грішок за душею". Звучить переконливо, але саме тут і ховається практичне питання, яке рідко проговорюють публічно: за якими саме ознаками це видно, і чи не плутають іноді травму з провиною.
Що насправді перевіряють
Людина, яка вийшла з полону, — це не чистий аркуш. За плечима місяці або роки психологічного і фізичного тиску, ізоляції, часто — цілеспрямованої роботи окупантів на розкол довіри між побратимами. Перевірка на співпрацю з ворогом мусить враховувати цей контекст, інакше ризикує перетворитися на повторне покарання для тих, хто просто вижив.
У випадку з Єрмолаєм ситуація ускладнюється тим, що звинувачення прозвучали публічно і від людей, які самі пройшли той самий полон. В "Азові" припускають, що йдеться про особистий конфлікт між колишніми військовополоненими — а не про системний збій у процедурі перевірки.
Чому це не одиничний випадок
Правоохоронці вже фіксували кейси, коли українські полонені йшли на співпрацю з росіянами. У червні 2026 року підозру отримав нацгвардієць, який, за версією слідства, знущався з побратимів під час полону. У липні — ще один боєць НГУ, підозрюваний у співпраці з російськими спецслужбами.
Ці справи показують: перевірка після повернення — не формальність, а необхідність, яку диктує реальний досвід. Але кожен такий випадок також підсилює недовіру всередині підрозділів, де сотні бійців усе ще чекають на обмін і повернення додому.
У полоні РФ бійці "Азову" стикаються з жорстоким і принизливим поводженням, а Москва свідомо затягує обміни, тримаючи людей роками без визначеності.
Питання, яке залишається відкритим: чи вистачить нинішньої багаторівневої перевірки, щоб відрізняти реальну зраду від наслідків травми і особистих конфліктів між тими, хто пройшов один і той самий кошмар?
