«Дисфункція» як привід
Наприкінці травня 2026 року Financial Times оприлюднила матеріал із посиланням на п'ятьох старших чиновників ЄС: Франція, Німеччина та інші столиці обговорюють варіанти радикального перегляду Європейської служби зовнішніх дій (EEAS). Бюджет служби — €1 млрд на рік, понад 140 місій по всьому світу. Проте, як цитує одне з джерел FT, «EEAS явно не працює так, як мала б у сучасному світі. Вона дисфункційна. Проблема структурна — тому структуру треба перебудовувати».
Французький уряд підготував аналітичний документ із кількома сценаріями: від обмеження автономії глави служби до повного поглинання її функцій Єврокомісією та національними урядами. Останній варіант потребував би одностайного схвалення всіх держав-членів — юридично складна операція. Але вже сам факт появи такого документа й поширення його серед столиць сигналізує: незадоволення накопичилося.
Каллас захищається нотою до персоналу
11 червня Кая Каллас відправила листа всім 5 000 співробітникам EEAS. Як повідомляє Politico, тон листа — стриманий, але суть недвозначна: вона наголосила на «доданій вартості» служби та нагадала, що «ролі та відповідальність інституцій ЄС чітко прописані в договорах». Дипломатичний переклад цієї фрази очевидний — руки геть від EEAS.
«Хочу підкреслити, яку додану вартість ми принесли Європі як команда — особливо в час, коли повномасштабна війна руйнує континент»
Кая Каллас, лист до персоналу EEAS, 11 червня 2026 р.
Фон дер Ляєн: тихе поглинання без голосувань
Однак дискусія навколо EEAS розгортається на тлі іншого процесу — і саме він пояснює, чому реформа обговорюється зараз. Як зафіксував у березні 2026 року аналітичний матеріал Irish Times, фон дер Ляєн фактично взяла під контроль зовнішньополітичний порядок денний ЄС, хоча за договором це — прерогатива Верховного представника. Ще раніше Інститут Жака Делора зафіксував ту саму тенденцію: централізація рішень на рівні президента Комісії «фактично позбавляє її віцепрезидентів координаційних функцій, передбачених договорами».
Паралельно — особисті провали Каллас. За даними Irish Times, ні держсекретар США Марко Рубіо, ні міністр закордонних справ Китаю Ван І відмовляються зустрічатися з нею особисто. Рубіо припинив контакти через повторювані однотипні меседжі, Ван І — після витоку деталей їхньої розмови до ЗМІ.
Хто і що отримує від реформи
Інтереси гравців не збігаються між собою:
- Єврокомісія виграє найбільше від сценарію поглинання EEAS — це інституційне розширення без зміни договорів, якщо обрати «м'який» варіант обмеження автономії.
- Франція грає складнішу гру: Париж ініціював документ про реформу, але французький міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро публічно застеріг Комісію не поглинати EEAS у свої адміністративні структури. Париж хоче слабшої Каллас — але не сильнішої фон дер Ляєн.
- Держави-члени загалом незадоволені браком координації, але саме через їхні розбіжності EEAS і виникла 2010 року як компромісна архітектура — і саме тому будь-яка реформа ризикує відтворити ту саму проблему в новій формі.
Структурна пастка
За оцінкою аналітиків Шведського інституту європейської політики, EEAS потрапила у бюджетні лещата ще до скандалів: висока інфляція та зростання витрат на безпеку обрізали операційні ресурси служби, а її «складна, надмірно ієрархічна структура управління» зробила її вразливою в міжінституційних бюджетних переговорах. Каллас ввела заходи економії ще після приходу на посаду у грудні 2024 року — і це лише підживило образ кризи.
Як влучно зауважує аналітик Жульєн Оез у французькому виданні The French Dispatch, «реформа, продиктована скороченням витрат і столичним роздратуванням, а не стратегічною логікою, ризикує законсервувати дисфункцію ще на десятиліття» — незалежно від того, яку інституційну форму буде обрано.
Якщо до кінця 2026 року Франція та Єврокомісія не узгодять, хто саме контролює реформований орган — держави-члени через Раду чи Берлаймон через Комісію, — дискусія про «ліквідацію EEAS» може заморозитися саме тоді, коли ЄС найбільше потребує єдиного зовнішньополітичного голосу.
