Бій Олександра Усика з Верховеном завершився достроково — рефері зупинив поєдинок буквально за мить до фінального дзвінка раунду. Рішення викликало суперечки: частина глядачів і коментаторів розцінила втручання як передчасне. Президент Всесвітньої боксерської ради Маурісіо Сулейман вирішив публічно стати на захист судді.
«Рефері — це не хронометрист. Він захисник здоров'я боксерів», — заявив Сулейман. За його словами, обов'язок арбітра в рингу полягає в тому, щоб зупинити бій у той момент, коли спортсмен більше не може захищатися — незалежно від того, скільки секунд лишається до дзвінка.
Логіка WBC тут послідовна: у боксі час і безпека — не рівнозначні пріоритети. Якщо суддя бачить, що боксер перебуває в небезпечному становищі, затримка на кілька секунд заради «чистого» завершення раунду може коштувати спортсмену здоров'я. Саме цей принцип Сулейман і відстоює.
Проте реальний конфлікт ситуації складніший. Критики вказують не на сам факт зупинки, а на її timing: чи дійсно стан Верховена в той конкретний момент відповідав критерію небезпеки — чи рефері діяв із надмірною перестороженістю. Це питання суб'єктивної оцінки, і жодна заява президента федерації не робить її об'єктивною.
Захист Сулеймана зрозумілий інституційно — WBC прикриває свого арбітра. Але він не відповідає на головне: за якими критеріями рефері визначає межу між «боксер у небезпеці» та «боксер програє раунд»? Якщо ці критерії чіткі й задокументовані — їх варто показати публічно. Якщо вони залишаються на розсуд конкретного судді в конкретну секунду, то довіра до рішень буде залежати виключно від репутації арбітра.
Питання не в тому, чи мав рефері право зупинити бій — мав. Питання в тому, чи стане цей випадок приводом для WBC сформулювати прозоріші стандарти втручання, які можна перевірити після бою, а не лише виправдати.
