Школа пам'ятає їх юними — і це єдине, що можна дати назад

На фасаді ірпінського ліцею, де колись навчалися Микола Шурабура та Богдан Іванов, з'явилися меморіальні дошки. Місто, яке саме пережило окупацію, продовжує вертати імена загиблих туди, звідки вони починалися.

777
Поділиться:

Ірпінь знову прощається — але інакше. Не на цвинтарі й не на блокпосту, а біля шкільного фасаду, де колись висіло розкладу і оголошень. На ліцеї №3 відкрили дві меморіальні дошки: на честь загиблих випускників Миколи Шурабури та Богдана Іванова.

На відкриття прийшли родини обох Героїв, педагоги, учні, мешканці. Першим заступником міського голови Олександром Пащинським у повідомленні вибрано просту формулу без пафосу:

«Це місце пам'ятає їх зовсім юними, звичайними ірпінськими хлопцями з великими планами і мріями на майбутнє. Відтепер їхні імена назавжди закарбовані тут як імена тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України».

Олександр Пащинський, перший заступник міського голови Ірпеня

Місто, яке знає ціну кожного імені

Ірпінь — не абстрактний символ. Місто пережило окупацію навесні 2022 року, стало одним із перших, де зупинили російські колони на підступах до Києва. Відтоді громада ховає своїх регулярно. Меморіальний сайт irpinmemory.org фіксує загиблих поіменно — військових і цивільних. На початку квітня 2026 року біля монументу «На щиті» висадили алею туй: кожне дерево — за конкретним прізвищем.

Меморіальні дошки на школах — інша логіка пам'яті. Не кладовище і не парк, а місце, де людина ще була живою і звичайною: сиділа за партою, бігала коридором, складала іспити. Саме тому такі дошки читають інакше — не як епітафію, а як розрив між «був тут» і «не повернувся».

Практика, яка стає системою

Волинська обласна комісія з увічнення пам'яті Героїв ще 2024 року публічно зафіксувала принцип: меморіальні знаки мають з'являтися там, де люди навчалися й жили — не лише на адміністративних будівлях. Ірпінь рухається саме так: школи, фасади, конкретні адреси.

  • Ліцей №3 відкритий у 1957 році — будівля старша за незалежну Україну.
  • На його фасаді тепер два імені, які школа «знала» живими.
  • Пащинський веде публічний облік таких відкриттів — це вже не поодинокі жести, а свідома міська політика пам'яті.

Питання не в тому, чи варто встановлювати дошки — відповідь очевидна. Питання в тому, чи встигне Ірпінь зафіксувати всіх своїх до того, як імена почнуть губитися в адміністративній рутині: якщо реєстр загиблих залишиться без публічного оновлення і верифікації, дошки на фасадах стануть випадковою вибіркою, а не повним списком.

Новини світу

Політика

У Білогородській сільській раді завершився кількатижневий період політичної напруги навколо посади секретаря. За результатами таємного голосування новою секретаркою ради стала депутатка від «Батьківщини» Ірина Білозор. Її кандидатуру підтримали 14 із 27 депутатів.

13 годин тому
Війна

Історія з L-159 показує, що проблема не лише в політиці Праги: з 24 літаків боєздатними були не всі. Тепер питання в тому, чи встигне хтось замовити L-39NG Skyfox, щоб вони з'явилися в Україні у 2027 році.

2 дні тому
Війна

Американська армія вчиться в України швидко закуповувати й адаптувати зброю, а українські компанії заходять у США через місцеві структури. Головне вузьке місце — відсутність в Україні органу, який гарантував би безпеку переданих технологій.

2 дні тому