25 червня президент Володимир Зеленський оголосив 40-денний термін для операції СБУ спільно з іншими складовими Сил оборони — тиск на державу-агресора заради спонукання до закінчення війни. Термін минув. Офіційного підсумкового звіту немає, але масив уражених об'єктів дозволяє оцінити проміжний результат без емоцій — лише за фактами.
За цей період уражено щонайменше шість нафтопереробних заводів, близько десяти інших об'єктів паливної інфраструктури, військові аеродроми, ангари з безпілотниками, системи ППО, бойову авіацію, судна забезпечення та об'єкти ФСБ. Окремим напрямком залишається тиск на "тіньовий флот" рф — під санкційні та силові заходи потрапило понад сто суден.
Що конкретно було уражено
Хронологія показує не одиничні акції, а системну роботу по кількох напрямках одночасно — паливо, авіація, ППО, флот.
- 27 червня — нафтоперекачувальна станція "Второво" (Владимирська область), завод "Титан-Барикади" у Волгограді (виробництво пускових установок для "Іскандер-М" та "Тополь-М")
- 1 липня — аеродром "Саки" в Криму, ангари з Су-30 та Су-30СМ; підприємство "Роскосмосу" в Пензенській області, що виготовляє датчики для ракет
- 2 липня — Нижньогородський НПЗ, 850 км від кордону
- 6 липня — Ярославський НПЗ, термінал у Висоцьку, Омський НПЗ — 3000 км від України
- 17 липня — стратегічний бомбардувальник Ту-95 на аеродромі "Енгельс"
- 29 липня — установка первинної переробки "Лукойл-Пермнафтооргсинтез", понад 1500 км від України
- 1 серпня — кластер із трьох НПЗ в Уфі, 1600 км від кордону
Найвідчутніший наслідок — дефіцит бензину в низці регіонів рф, багатогодинні черги на АЗС і публічне визнання проблем російською владою.
Головна мета не досягнута — і це очікувано
Військовий експерт Іван Ступак наголошує: розраховувати на припинення війни за 40 днів було б нереалістично від самого початку.
"Ми ще на самому початку розуміли, що після завершення 40 днів імовірність того, що російська федерація буде примушена до миру, практично дорівнює нулю. Для цього потрібно було б мати якийсь абсолютно проривний інструмент", — каже Ступак.
За його словами, кампанію не можна розглядати ізольовано — це частина ширшої системної роботи, яка включає операції ГУР, дії Сил безпілотних систем та удари в ближньому й глибокому тилу противника.
Авіація та ППО — найбільш чутливі втрати
Серед усіх результатів Ступак окремо виділяє ураження двох літаків Су-35.
"Це не нові літаки із заводу, а техніка, яка вже давно експлуатується, має підготовлені екіпажі, відпрацьовані алгоритми застосування. Для росії такі втрати дуже відчутні", — пояснює експерт.
Другий напрямок — методичне знищення систем ППО. Логіка проста: чим менше в рф діючих комплексів, тим вищі шанси українських далекобійних дронів пройти до цілі непомітно.
Водночас Ступак застерігає від переоцінки ефекту: росія здатна перекидати ППО з інших напрямків та частково компенсувати втрати авіації, як це вже відзначали західні аналітики. Знищення кількох комплексів не означає обвалу всієї системи — але змушує противника витрачати ресурси й послаблювати інші ділянки.
Довіра до цифр
На питання про достовірність офіційних даних Ступак відповідає без застережень.
"Поки що ми не бачили підстав говорити, що українські офіційні структури перебільшують свої результати. Більшість ударів підтверджуються фото- та відеоматеріалами. У Міноборони пояснювали, що до статистики потрапляють лише результати з підтвердженням — фото, відео, геолокація", — зазначає експерт.
Логістика і Крим — накопичувальний ефект
Ступак виділяє удари по паливній інфраструктурі та Криму як найважливіший компонент кампанії — саме він працює на виснаження, а не на разовий ефект.
"Крим для росіян — це величезний військовий хаб. Через півострів проходить забезпечення військ на півдні України. Чим більше проблем виникає там, тим складніше росіянам забезпечувати свої війська на фронті", — каже він.
За його оцінкою, системний тиск на логістику має довший ефект, ніж ураження окремих об'єктів: танк можна виробити наново, але перебудова маршрутів, ремонт НПЗ і перекидання ППО в тил — це витрати часу й ресурсів, яких не компенсувати одним рішенням.
Що це означає далі
Кампанія не зупинила війну, але змінила поведінку противника: росія перекидає ППО в тил, ремонтує НПЗ, посилює охорону аеродромів — витрачає ресурси на захист території замість фронту. Зеленський вже підтвердив нові операції СБУ на серпень, тобто формальне завершення 40-денного терміну не означає паузи в ударах.
Питання, яке залишається відкритим: чи витримає паливна інфраструктура рф темп ударів довше, ніж триватиме здатність Сил оборони підтримувати далекобійні атаки на тих самих відстанях — 1500–3000 км від України.
