Щороку з початком осені з'являється одне й те саме запитання: чи витримає енергосистема? Цієї зими відповідь складніша, ніж «так» або «ні». Бо змінилися обидва боки рівняння — і стійкість інфраструктури, і характер загрози.
Що змінилося в енергетиці
За словами енергетичного експерта Українського інституту майбутнього Станіслава Ігнатьєва, Україна фактично вже розпочала підготовку до зимового сезону влітку — децентралізація генерації, резервні джерела, ремонт пошкоджених вузлів. Уряд затвердив окремий план заходів щодо стабільного постачання електроенергії на осінньо-зимовий період 2025/26 року, який передбачає рівномірніший розподіл навантаження та залучення резервних потужностей.
Водночас за оцінкою Міненерго, потреба у відновленні генерації залишається критичною: понад 10 ГВт потужностей досі не відновлено, а нових децентралізованих систем потрібно ще близько 3 ГВт. Навіть з урахуванням імпорту та сонячної генерації система залишається вразливою до дефіциту в пікові морозні дні.
«Світло у всіх є, енергосистема збалансована, відключень немає» — але це літня картина. Зима — інший стрес-тест.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»
Нова тактика: не потужніше, а розумніше
Головна зміна з боку Росії — не лише кількість ракет, а спосіб їх застосування. За оцінкою Коваленка, противник відпрацював систему комбінованих атак ще у другій половині 2025 року: одночасне застосування дронів-камікадзе, крилатих ракет зі складною траєкторією та швидкісної балістики — з метою перевантажити радіолокаційні системи ППО.
Масштаб таких хвиль — до 500+ безпілотників і кількох десятків ракет — дозволяє повторювати їх приблизно раз на тиждень або раз на півтора. За даними ГУР, темпи виробництва ВПК Росії дозволяють постачати близько 60 балістичних ракет «Іскандер» щомісяця. ISW підтверджує: нинішні темпи виробництва російської балістики вже перевищують темпи виготовлення американських ракет-перехоплювачів Patriot.
Чому балістика стала головним інструментом
Окремою проблемою стало запізніле сповіщення. Як пояснює Коваленко, масований пуск фіксують супутники інфрачервоного спостереження, а зліт літаків-носіїв Ту-95МС відстежують AWACS. Натомість поодинокі балістичні пуски дедалі частіше залишаються непоміченими — саме вони у 2025–2026 роках стали інструментом точкових ударів по містах: сирени вмикаються вже після вибухів.
Для енергетичної інфраструктури це означає мінімальний час на профілактичне відключення чутливого обладнання — а значить, більший ризик незворотних пошкоджень трансформаторних вузлів.
Що реально готує Україна
- Розгортання децентралізованих джерел генерації — щоб точковий удар не гасив цілий регіон
- Резервування критичних вузлів і мобільні трансформаторні підстанції
- Заходи Кабміну з перерозподілу навантаження в пікові години
- Особиста готовність населення: заряджені павербанки, запас води, автономне опалення
Коваленко окремо наголошує: мова не про блекаут як такий, а про керований дефіцит — але лише за умови, що нові удари не виведуть із ладу одночасно кілька великих вузлів.
Прогноз залежить від одного конкретного чинника: чи отримає Україна до грудня достатній запас ракет-перехоплювачів для систем Patriot — якщо ні, комбіновані атаки взимку матимуть значно вищий відсоток прориву, і тоді стійкість, яку будували рік, може бути зруйнована за кілька ночей.
