27 лютого 2026 року компанія Fire Point провела перші льотні випробування балістичної ракети FP-7. Відстань ураження — до 200 км, маса бойової частини — до 150 кг. Конструктивно це адаптація радянської ракети 48Н6 з модернізованою електронікою, паливом і корпусом. Сам Денис Штілерман, головний конструктор і співзасновник компанії, назвав FP-7 «клоном» радянського зразка — принаймні за аеродинамічним компонуванням.
Випробування — це ще не зброя. Щоб FP-7 потрапила до ЗСУ, вона має пройти сертифікацію і кодифікацію в Міністерстві оборони: без присвоєного коду НАТО армія не може офіційно прийняти техніку на баланс, закупити її або обліковувати. Fire Point планує завершити цю процедуру для FP-7 до кінця 2025 2025–2026 рр. — і лише тоді розпочнеться серійне постачання.
Паралельно — більша ставка
Поки FP-7 проходить бюрократичний маршрут, компанія вже рухається до принципово іншого класу зброї. FP-9 — балістична ракета з заявленою дальністю 855 км і бойовою частиною до 800 кг. Якщо цифри підтвердяться на практиці, ракета накриває Москву і Санкт-Петербург.
Наразі FP-9 завершує наземні випробування твердопаливного двигуна — єдиного компонента, який, за словами Штілермана, залишається неготовим. Польові льотні випробування очікуються восени 2026 року, про що Reuters повідомляв із посиланням на самого конструктора. Для серійного застосування Штілерман назвав мінімальний залп: 20–30 ракет одночасно — саме так, за його словами, можна подолати російську систему ППО.
«Їм важко перехоплювати такі ракети. Це взагалі складно — навіть для систем типу Patriot».
Денис Штілерман, співзасновник Fire Point, в інтерв'ю виданню «ГОРДОН»
Кодифікація: пробка на шляху до фронту
Окремий вимір — сама процедура допуску зброї до експлуатації. У березні 2026 року Міноборони реформувало систему кодифікації: виробники тепер самостійно затверджують технічні умови, а дублювання демонстраційних тестів усунуто. Для дронів і засобів РЕБ тактичного рівня достатньо сертифіката якості від виробника — державний контроль не застосовується.
Але балістичні ракети — не дрони. Вони не підпадають під спрощений режим, і повний цикл типових випробувань залишається обов'язковим. Експерти, знайомі з процедурою, зазначають: навіть після подачі пакета документів процес супроводжується додатковими погодженнями, що на практиці розтягує терміни.
За даними Міноборони, упродовж 2024 року було кодифіковано понад 1 300 зразків озброєння та військової техніки, близько 75% з яких — нові вітчизняні розробки. Це свідчить, що система рухається — але балістика в цьому переліку досі не з'являлася.
Третій вектор: FP-7 стає перехоплювачем
Паралельно з ударною версією Fire Point розробляє на базі FP-7 зенітну ракету FP-7.x для антибалістичного комплексу FREYJA. Перехоплювач розганяється до 1 500–2 000 м/с, має довжину 7,25 м і, за словами розробників, коштує близько $700 тис. проти $3,8 млн за ракету PAC-3. Серійне виробництво FP-7.x може розпочатися у серпні 2026 року — за умови постачання інфрачервоного шукача від німецької Diehl Defence.
Повітряні сили ЗСУ, ознайомлені з результатами випробувань, підтвердили зацікавленість у якнайшвидшому завершенні розробки. Завершення повного циклу випробувань заплановано на кінець 2026 року, після чого ракета передається на державні випробування.
Підсумок простий: Україна має власну балістику, що вже літає. Питання не в технології — питання в тому, чи витримають заявлені терміни кодифікації FP-7 і чи підтвердить двигун FP-9 свої характеристики на польових тестах восени. Якщо обидва пункти збіжаться — до кінця 2026 року ЗСУ отримають власний ударний балістичний потенціал уперше за роки війни.
