Заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський стверджує: удари по російських НПЗ уже не просто завдають разової шкоди — вони формують системну кризу паливного ринку Росії. Картина на місцях це підтверджує.
Від Краснодару до Маріуполя — по талони
Масштабний дефіцит бензину і дизелю, що спочатку охопив окупований Крим, стрімко перекинувся на Краснодарський край і Ростовську область. На багатьох АЗС Кубані та Ростовщини зник бензин марок А-92 і А-95, а також дизель. В окупованому Маріуполі пальне відпускають лише за талонами і вже утворюються кілометрові черги. Севастопольська окупаційна адміністрація тимчасово призупинила видачу талонів — бензовози просто не змогли проїхати через уражені логістичні маршрути.
«Є удари по транспортній логістиці, знищення вантажівок і бензовозів. У транспортній артерії, яка веде з Ростова в тимчасово окупований Крим, зноситься майже 60–70 відсотків потоку»
Павло Нарожний, військовий експерт, Radio NV
Незалежний аналітик Борис Аронштейн охарактеризував ситуацію як «найгострішу кризу останніх років», зауваживши, що масштаб, координація і повторюваність хвиль дронів позбавляють Росію можливості оперативно реагувати.
Скільки потужностей уже втрачено
За даними BISI (Bloomsbury Intelligence and Security Institute), близько 20% нафтопереробних потужностей Росії виведено з ладу — щонайменше тимчасово — в результаті ударів, кількість яких у 2025 році зросла на 48% порівняно з усім 2024-м. За оцінкою аналітиків Energy Intelligence, Росія втратила майже третину нафтопереробки. У відповідь Москва заборонила експорт бензину і авіаційного палива.
Спільне розслідування RFE/RL, Frontelligence Insight і групи волонтерів оцінює пряму шкоду від ударів по НПЗ і паливних сховищах щонайменше у 60 мільярдів рублів (близько $714 млн). Із урахуванням пошкодженого газопереробного заводу в Астрахані сума може сягати $927 млн.
Військова промисловість — не осторонь
Удари зачіпають не лише автозаправки. Нафтохімічний комплекс у Новокуйбишевську (Самарська область) — вузловий постачальник хімічної сировини для виробництва компонентів вибухівки — атакували двічі: спочатку в жовтні 2025-го, коли дрони вивели з ладу первинне переробне обладнання, а потім повторно. Такі об'єкти є частиною інтегрованого паливно-хімічного ланцюга, який обслуговує і цивільну економіку, і воєнну промисловість, — фіксує Euromaidan Press.
За словами Крейга Кеннеді з Гарвардського університету, Україна поступово зміщує акцент — від ударів по великих НПЗ до атак на локальні мережі постачання пального. Це дає більш відчутний вплив безпосередньо на фронтову логістику окупантів.
Бюджет і часові межі
За сім місяців 2025 року нафтогазові доходи бюджету Росії знизилися майже на п'яту частину — до $69,2 млрд, а липневі надходження впали більш ніж на чверть. Нафта і газ формують близько 30% федерального бюджету, а отже, удари по НПЗ б'ють і по фінансуванні самої війни. Незалежний аналітик Джордж Волошин застерігає: якщо Україна збереже поточний темп ударів, тимчасові зупинки заводів переростуть у системну втрату переробних потужностей.
Російські аналітики прогнозують, що через пошкодження логістичних вузлів Кремль не в змозі оперативно перенаправити паливні потоки між регіонами. У медіа Росії вже з'явилася інформація про можливий імпорт пального з Білорусі — сигнал того, що власних ресурсів для стабілізації ситуації недостатньо.
Критичне питання залишається відкритим: якщо Україна утримає темп ударів по НПЗ і паливній логістиці до кінця 2025 року, чи встигне Росія побудувати альтернативні ланцюги постачання до того, як фронтові підрозділи відчують реальну нестачу пального? Від відповіді на нього залежить, чи стане паливна криза тактичним дискомфортом — або оперативним обмеженням для російської армії.
