Упродовж кількох місяців Росія вперше офіційно визнала те, що раніше замовчувала: перебої в постачанні пального — прямий наслідок українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі. 9 червня Міністерство енергетики РФ випустило заяву, де йшлося про «зростання ворожих авіаційних атак», які призвели до «тимчасових ускладнень із поставками». Цьому передувала суттєва активізація кампанії безпілотних ударів.
Цифри, які Кремль не може ігнорувати
За даними Reuters, виробництво бензину в Росії скоротилося приблизно на 25% відносно середньодобового рівня червня 2025 року — до близько 90 000 метричних тонн на добу. Водночас, за даними аналітичної компанії LSEG, лише за першу половину червня морський експорт нафтопродуктів впав на 15%, до 3,3 млн тонн.
Аналітична платформа Kpler фіксує, що офлайн-потужності вторинної переробки в Росії у травні були на 1,2–1,3 млн барелів на добу вищими, ніж роком раніше — і значна частка цього показника припадає на наслідки дронових ударів. Гідрокрекери — технологічно складні вузли переробки — вибиті з ладу на рівні 250 000 барелів на добу проти 50–60 тисяч рік тому.
«Якщо атакувати обладнання такого типу повторно, економічний ефект набагато більший, ніж від ударів по резервуарах чи установках первинної переробки. Не всі удари рівноцінні: пошкодження спеціалізованих вузьких місць значно важче компенсувати».
Тетяна Мітрова, Центр глобальної енергетичної політики Колумбійського університету — для RFE/RL
Географія кризи
Першими з дефіцитом пального зіткнулися прикордонні регіони — Бєлгородська, Курська, Ростовська області та окупований Крим. Проте вже до червня криза стала загальнонаціональною. Видання 7x7 зафіксувало обмеження на продаж пального щонайменше в 14 регіонах — від Москви до Камчатки. У частині регіонів та в Криму зафіксовано ажіотажний попит і черги на АЗС.
У відповідь Москва 1 квітня заборонила експорт бензину, з 1 червня — авіаційного пального. Уряд також розглядає імпорт палива та субсидії для АЗС. Зеленський повідомив, що з початку року атаки вразили 15 російських НПЗ, і станом на травень майже 40% потужностей первинної переробки було виведено з ладу.
Стратегічна логіка «кінетичних санкцій»
У Baker Institute цей підхід назвали «кінетичними санкціями» — на противагу фінансовим інструментам, які Росія навчилася обходити через тіньовий флот і офшорні схеми. Дрон вражає НПЗ значно швидше, ніж юридичний механізм обмежує операції підставної компанії. Як фіксує ACLED, якщо темп ударів збережеться, у 2026 році Україна може виконати понад 800 глибоких ударів по території Росії.
Водночас аналітики застерігають від надмірного оптимізму: частина об'єктів демонструє здатність до швидкого відновлення. Порт Усть-Луга, який у березні втратив близько 40% нафтоекспортних потужностей, вже у травні наростив завантаження на 49% — черга танкерів у Фінській затоці розійшлась. Рафінерійні потужності стійкіші до відновлення, портові — менш.
Якщо Україна продовжить цілеспрямовано вибивати саме вузькі технологічні вузли — гідрокрекери та установки каталітичного крекінгу — а не резервуари зберігання, критичне питання звучатиме так: чи встигне Росія імпортувати запасні частини та відновити потужності до того, як осіннє зростання попиту на пальне конвертує виробничий спад у повноцінну логістичну кризу на фронті?
