28 грудня 2025 року на флоридському курорті Мар-а-Лаго відбулася зустріч, яку обидві сторони назвали «значним кроком вперед». Трамп годинами напередодні розмовляв телефоном із Путіним — і одразу після цього прийняв Зеленського. За словами самого Трампа, обидва лідери «відкриті» до миру. Деталі, втім, малюють складнішу картину.
Що погоджено — і що ні
Зеленський публічно підбив підсумки переговорного процесу, який тривав кілька тижнів у Женеві, Маямі, Берліні та Мар-а-Лаго. За його словами, 90% двадцятипунктового мирного плану вже погоджено. США й Україна домовилися про безпекові гарантії на 100%, військовий вимір — теж на 100%, тристоронні гарантії США–Європа–Україна — «майже».
«Ми маємо значні досягнення: 20-пунктовий мирний план — 90% погоджено, безпекові гарантії США–Україна — 100% погоджено. Військовий вимір — 100% погоджено».
— Зеленський після зустрічі в Мар-а-Лаго, 28 грудня 2025
Але ті 10%, що залишилися, — це територія. І саме тут переговори фактично стоять на місці.
Чому «відкритість» Путіна — не те, чим здається
Трамп підтвердив: Путін відмовляється від перемир'я навіть як тимчасового формату для проведення референдуму. Логіка Кремля — зупинитися, а потім знову воювати, якщо умови не влаштують — це неприйнятний ризик. Тобто Москва готова до миру, але тільки такого, де лінія фронту закріплюється юридично.
Кремль у грудні вже відхилив пропозицію Берліна про різдвяне перемир'я: прес-секретар Пєсков пояснив, що Росія хоче «миру», але не паузи, яка дасть Україні перегрупуватися. Паралельно, за даними Axios, американська сторона обговорювала з Москвою 60-денне перемир'я для референдуму — Росія нібито готова, але наполягає на коротшому терміні.
Позиція України незмінна: Зеленський чітко позначив її на пресконференції — «ми поважаємо ту територію, яку контролюємо», і у росіян із цього приводу «зовсім інша позиція». Трамп підтвердив, що це «дуже складне питання».
Кому і навіщо потрібна ця оптимістична риторика саме зараз
Трамп закриває рік із конкретним іміджевим результатом: він єдиний, хто говорить і з Києвом, і з Москвою. Заява «ми зосередимося на цьому» — це не анонс прориву, це позиціонування: посередник, а не союзник.
Зеленський, у свою чергу, зацікавлений показати прогрес — внутрішній і зовнішній. Цифра «90% погоджено» звучить як успіх навіть тоді, коли решта 10% блокує все інше.
- Територія: Росія де-факто вимагає юридичного закріплення окупованих земель — включно з тими районами Донбасу, які вона ще не контролює.
- Перемир'я: Путін відмовляється від будь-якої паузи без гарантій, що Україна не використає її для переозброєння.
- Безпекові гарантії: США й Україна погодили їх між собою, але Росія в цьому форматі участі не бере — і це структурна проблема всієї угоди.
Трамп обіцяє зателефонувати Путіну знову. Переговорні команди продовжують зустрічатися. Але якщо Москва справді наполягатиме на передачі контролю над усім Донбасом як умові будь-якого документа — то питання не в тому, чи буде угода, а в тому, чи готові США тиснути на Путіна так само, як вони тиснули на Зеленського.
