Кабінет міністрів направив 3,5 млрд гривень на термінове відновлення найбільш пошкоджених ділянок автомобільних доріг місцевого значення. Фінансування передбачає модель співфінансування — тобто частину коштів мають залучити самі громади або місцеві бюджети.
Місцеві дороги — це інфраструктура, якою щодня користуються мільйони людей: під'їзди до сіл, районні траси, дороги до лікарень і шкіл. За роки війни значна частина з них або деградувала через відсутність обслуговування, або отримала пряму шкоду від обстрілів і військової техніки.
Принцип співфінансування теоретично вигідний: він змушує місцеву владу пріоритизувати ділянки, а не отримувати гроші без відповідальності. На практиці — громади з різним бюджетним потенціалом отримують нерівний доступ до програми. Багатша громада швидше знайде свою частку, бідніша — чекатиме або взагалі випаде з черги.
Окреме питання — відбір «найбільш критичних ділянок». Публічного реєстру пріоритетів із технічними обґрунтуваннями поки не оприлюднено. Без нього рішення про те, яка дорога критична, а яка — ні, залишається адміністративним розсудом.
3,5 млрд — це не мала сума, але й не достатня для системного вирішення проблеми місцевих доріг, стан яких погіршується швидше, ніж відновлюється. Програма виглядає як точкове втручання, а не структурна реформа фінансування дорожньої галузі.
Ключове питання, яке визначить реальну цінність цього рішення: чи буде оприлюднений перелік відібраних об'єктів із критеріями відбору — до підписання підрядних договорів, а не після?
