Уряд Великої Британії розглядає законодавчу заборону соціальних мереж для дітей молодше 16 років. Під обмеження потраплять TikTok, Snapchat, YouTube, Instagram, Facebook та X. Лондон рухається слідом за Австралією, яка ухвалила аналогічний закон наприкінці 2024 року.
Реальний конфлікт тут не між «захистом дітей» і «свободою інтернету» — це спрощення. Суперечність глибша: держави хочуть перекласти відповідальність на платформи, але не мають надійного інструменту верифікації віку, який би водночас не перетворювався на масовий збір біометричних даних громадян.
Австралійська модель, на яку орієнтується Британія, зобов'язує саме платформи доводити, що вони вжили «розумних заходів» для блокування неповнолітніх — штраф за системні порушення сягає 50 мільйонів австралійських доларів. Але перші місяці після ухвалення закону показали: підлітки обходять обмеження через VPN за лічені хвилини, тоді як платформи звітують про «відповідність вимогам».
Британські дослідники з організації Internet Watch Foundation фіксують, що діти у Великій Британії стикаються з шкідливим контентом переважно не через акаунти, зареєстровані на їхнє ім'я, а через акаунти батьків або фіктивні профілі зі старшим віком. Заборона за віком цю проблему не усуває — вона зміщує її.
Прихильники закону апелюють до досліджень психолога Джонатана Гайдта, чия книга «Тривожне покоління» стала точкою відліку в дискусії: різке зростання тривожних розладів і депресії серед підлітків у 2012–2015 роках збігається з масовим поширенням смартфонів і алгоритмічних стрічок. Але збіг у часі — не причинно-наслідковий зв'язок, і частина дослідників, зокрема з Oxford Internet Institute, оскаржує силу цього кореляційного зв'язку.
Платформи вже заявили, що підтримують «відповідальний підхід» до захисту дітей — формулювання достатньо розмите, щоб не зобов'язувати ні до чого конкретного. Meta просуває власну систему вікової верифікації через батьківські акаунти, яку критики називають маркетингом, а не захистом.
Закон, який забороняє без механізму примусового виконання, фіксує політичну позицію уряду — але не змінює поведінку платформ. Питання не в тому, чи з'явиться британський закон, а в тому, чи буде в ньому прописаний незалежний аудит платформ із публічною звітністю — без цього він повторить долю десятків європейських ініціатив, які залишилися декларацією про наміри.
