Ідею трубопроводу через Сахару вперше висунули ще в 1970-х. Відтоді проєкт тонув у переговорах, технічних студіях і регіональних кризах. Тепер, у 2025–2026 роках, він нарешті набуває фізичної форми — але з геополітичним вузлом у центрі маршруту.
Що будується і де
Алжирська ділянка трубопроводу становить 2300 км, нігерійська — 1030 км; підтримувальна інфраструктура в обох країнах завершена приблизно на 70%. Найпроблемніший відрізок — 841 км через Нігер — досі не розпочатий. Президент Алжиру Абдельмаджід Теббун оголосив, що державна Sonatrach очолить будівництво й почне прокладати трубу через територію Нігеру.
Загальна вартість проєкту оцінюється у 13 млрд доларів. Трубопровід завдовжки понад 4000 км має транспортувати до 30 млрд кубометрів газу щороку до алжирського узбережжя Середземного моря — для подальшого експорту до Європи через газопровід Transmed або у вигляді ЗПГ.
Скільки це означає для Європи
Частка Росії в імпорті трубопровідного газу ЄС впала з близько 40% у 2021 році до приблизно 6% у 2025-му; у сукупності з ЗПГ Росія покриває близько 12% загального газового імпорту ЄС. Алжир уже постачає 25–30 млрд кубометрів на рік до Італії та Іспанії через наявні трубопроводи. Додаткові 30 млрд від TSGP — це потенційне подвоєння алжирського коридору та заміна того обсягу, який Росія ще зберігає.
Нігерія вже постачає в Європу 8–12 млрд кубометрів ЗПГ щороку — трубопровід міг би збільшити цей показник утричі без потреби у флоті танкерів.
Хунта як транзитер
Головний ризик проєкту — не технічний. Директор Strategic Stabilisation Advisors та колишня посадовиця Держдепу США Анелізе Бернард зазначила, що експерти з безпеки занепокоєні нестабільністю в регіоні. Аналітики вказують на два ключові чинники: ситуація із безпекою в Нігері та сусідніх районах становить суттєвий ризик як до, так і після будівництва; крім того, залежність від ще незавершеного нігерійського газопроводу AKK додає невизначеності.
У липні 2023 року в Нігері стався військовий переворот. Дипломатичне зближення Нігеру й Алжиру, формалізоване під час візиту генерала Абдурахамана Тіані до Алжиру у лютому 2026 року, стало можливим після 10-місячного «похолодання», спричиненого інцидентом із дроном на кордоні. Іншими словами, графік будівництва ділянки через Нігер прямо залежить від особистих відносин між двома лідерами — не від інституцій.
«Ми домовилися запустити проєкт завершення Транссахарського газопроводу через нігерійську територію. Sonatrach візьме керівництво і почне прокладати трубу».
Абдельмаджід Теббун, президент Алжиру — спільна прес-конференція з лідером Нігеру Тіані, Алжир, лютий 2026
Чого не вистачає в офіційних заявах
- Джерело фінансування — 13 млрд доларів. Угода від лютого 2025 року оновила техніко-економічне обґрунтування, але не оголосила інвестора.
- Дата введення в експлуатацію — офіційно «до 2030 року», але проєкт мав бути готовий ще у 2015-му.
- Механізм захисту інфраструктури — 841 км труби через зону активності джихадистських угруповань без публічно узгодженого охоронного протоколу.
Американський аналітик Джефф Кроль зазначив, що з технічного боку TSGP не має серйозних інженерних перешкод, незважаючи на занепокоєння щодо безпеки в Сахелі. Технічна готовність і політична стабільність — різні речі.
Якщо Нігер залишиться під керівництвом хунти, яка орієнтується на Москву та Пекін, і якщо наступна дипломатична криза між Ніамеєм та Алжиром знову заморозить проєкт — чи має ЄС реальний план Б для заповнення цього газового коридору, чи Транссахарський трубопровід знову залишиться обіцянкою на папері?
