Харків скасував міжнародний тендер на закупівлю електробусів вартістю 15 мільйонів євро — кошти мали надійти від Європейського банку реконструкції та розвитку. Конкурс завершився без жодного переможця.
Це не абстрактна бюрократична невдача. За цими грошима стояло конкретне завдання: оновити громадський транспорт другого за розміром міста України, яке щодня живе під обстрілами і все одно намагається підтримувати міську інфраструктуру в робочому стані. Водії харківських автобусів і тролейбусів виходять на маршрути попри повітряні тривоги — і саме для них планувалося це оновлення.
Чому тендер провалився
Офіційних деталей щодо причин скасування міська влада не оприлюднила в повному обсязі. Утім, ситуація вписується в ширшу закономірність: міжнародні виробники електробусів вкрай обережно заходять у тендери на постачання техніки в активну зону конфлікту. Страхування, логістика, гарантійне обслуговування — кожен із цих пунктів перетворюється на окрему проблему, коли йдеться про місто за 30 кілометрів від лінії фронту.
Додатковий чинник — технічні вимоги та умови контракту. Тендери ЄБРР передбачають суворі стандарти: від характеристик транспортних засобів до вимог до постачальника. Звузити коло потенційних учасників до нуля за таких умов — цілком реалістичний сценарій.
Гроші є, транспорту немає
Парадокс ситуації в тому, що фінансування фактично існує — ЄБРР виділив кошти в рамках підтримки української міської інфраструктури. Але наявність грошей не вирішує проблему залучення постачальників до контрактів із містом на активному театрі воєнних дій.
Харків — не перший випадок. Кілька українських міст стикалися з труднощами при закупівлі транспортної техніки через міжнародні тендерні процедури після початку повномасштабного вторгнення. Стандартні інструменти мирного часу — відкритий конкурс, найнижча ціна, міжнародна конкуренція — погано адаптовані до реалій війни.
Що далі
Місто має кілька варіантів: переоголосити тендер зі зміненими умовами, спробувати домовитися з ЄБРР про альтернативний механізм закупівлі або перенаправити кошти на інші потреби транспортної інфраструктури. Кожен із варіантів потребує часу — якого у харківського транспорту обмаль.
Харківський електротранспорт продовжує роботу на зношеній техніці. Частина маршрутів скорочена або призупинена через пошкодження інфраструктури. 15 мільйонів євро лежать незадіяними — не через відсутність потреби, а через нездатність процедури спрацювати в умовах, для яких вона не проектувалася.
Питання, яке залишається відкритим: чи готовий ЄБРР адаптувати свої тендерні механізми під реалії українських міст на лінії зіткнення — або Харків і надалі отримуватиме фінансування, яке неможливо витратити?
