Сімнадцятого липня емітент єврооблігацій Kondor Finance plc опублікував на біржі Euronext Dublin фінальне повідомлення: реструктуризація завершена. За нею стоять два випуски — 600 млн євро з погашенням у 2026 році та $500 млн з погашенням у 2028-му. Тепер обидва — до 2032–2033 років відповідно.
Що змінилося в умовах
Відсоткова ставка за обома випусками зросла до 8,95% річних — проти 7,125% і 7,625%, які діяли раніше. Для порівняння: єдиний інший український емітент, що розміщував євробонди під час повномасштабної війни, робив це під 10,5%. Тобто Нафтогаз отримав умови дешевші за ринок воєнного часу — але суттєво дорожчі за довоєнні.
Крім ставки, кредитори погодились на поступову амортизацію: для єврооблігацій-2032 перші виплати стартують уже в січні 2027 року — 6% від суми, далі 7,5% у липні, решта — рівними піврічними траншами з 2029-го. Доларовий випуск-2033 гаситиметься пізніше: по 17,5% щопівроку з середини 2030-го.
Власники паперів, які підтримали угоду достроково — до 9 липня, — отримали разову премію: 1% від номіналу для утримувачів випуску-2026 і 0,5% — для випуску-2028. Члени ad hoc комітету, що представляли близько 40% паперів і першими сіли за стіл переговорів ще у червні, дістали додаткові 0,25%.
Механізм зобов'язань — не лише графік
Угода містить структурні обмеження для компанії. До повного погашення обох серій Нафтогаз не виплачує дивіденди — за винятком випадків, коли цього прямо вимагає українське законодавство. Також компанія зобов'язана постійно підтримувати кредитний рейтинг щонайменше від одного міжнародного агентства.
Окремо зафіксовано обмеження на нові запозичення. Це стандартні ковенанти для подібних угод, але їхня наявність важлива: вони дають кредиторам важіль впливу, якщо компанія спробує набрати нових боргів попереду чергових виплат.
Чому зараз — і вдруге
Це вже друга реструктуризація єврооблігацій Нафтогазу за три роки. Попередню погодили наприкінці липня 2023 року — тоді компанія отримала відтермінування на тлі воєнних ризиків і необхідності зберігати ліквідність енергосистеми. Нинішня угода — це, по суті, продовження тієї логіки.
«Реструктуризація єврооблігацій дає нам більше можливостей спрямовувати додаткові ресурси на відновлення інфраструктури після російських атак, яких лише цього року було близько 250, та підготовку до опалювального сезону»
Сергій Корецький, CEO Групи «Нафтогаз»
Корецький пояснив фінансову логіку: через знищення об'єктів видобутку компанія змушена купувати імпортний газ — дорожчий за власний. Лише у 2025 році Росія завдала 229 ударів по об'єктах Нафтогазу — більше, ніж за попередні три роки разом. У 2026-му, за його словами, вже понад 170.
Виторг групи за 2025 рік зріс на 5,7% — до 270,9 млрд грн. Але собівартість зростала швидше, що й визначило потребу в перегляді боргового графіка.
Реакція ринку
Понад 90% власників кожної серії проголосували «за» — при мінімальному порозі у 75%. Переговори пройшли у два етапи: спочатку з ad hoc комітетом міжнародних інвесторів, потім — відкрита процедура згоди для всіх бондхолдерів. Примітно, що угоду технічно закрито вже після того, як Корецького призначили прем'єр-міністром: обов'язки голови компанії на момент завершення виконував інший менеджер.
Успішне голосування фіксує збереження довіри міжнародних кредиторів до держкомпанії в умовах активних бойових дій — але не знімає питання: чи не повториться та сама ситуація у 2032–2033 роках, якщо інфраструктура залишиться вразливою, а власний видобуток — нижчим за довоєнний рівень.
Якщо після завершення війни Нафтогаз не відновить власний видобуток до рівня, що покриває внутрішні потреби без дорогого імпорту, чи вистачить 8,95-відсоткової ставки, щоб утримати кредиторів за столом і втретє?
