26 червня Bloomberg повідомив: Оман у закритих переговорах з європейськими чиновниками заявив, що повернення до довоєнного статус-кво в Ормузькій протоці неможливе. Судна, що проходять через протоку, можуть зобов'язати платити збори — офіційно за «послуги з очищення протоки від забруднення та навігаційну допомогу».
Ключовий нюанс, який фіксує Bloomberg: омансці не уточнили, чи будуть ці збори обов'язковими.
Звідки взялася «нова реальність»
28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали авіаудари по Ірану. Тегеран відповів фактичним закриттям протоки: ІРГК атакував судна, а в центральному фарватері — так званій Traffic Separation Scheme, яка використовується з 1968 року, — було виставлено міни. За оцінкою ІМО, опублікованою того ж 26 червня, у головному судноплавному коридорі досі лишається близько 80 мін.
Через це протока фактично розкололася на два маршрути: південний — вздовж узбережжя Оману, координований США, і північний — через іранські територіальні води під контролем ІРГК. До початку конфлікту через Ормуз щодня проходило близько 130 суден; трафік скоротився на 90–95%, що створило дефіцит у 13 мільйонів барелів нафти на добу.
«Немає шляху назад до довоєнного статус-кво»
Оманські чиновники — європейським партнерам, за даними Bloomberg
Що підписано, що оскаржується
17 червня на полях саміту G7 президент Трамп і президент Ірану Пезешкіан підписали меморандум про взаєморозуміння: 60-денне перемир'я, розмінування протоки Іраном, скасування американської блокади іранських портів, відсутність зборів із суден. США зняли морську блокаду наступного дня.
Але вже 25 червня — за добу до повідомлення Bloomberg — одне судно зазнало атаки на омансному маршруті. ІМО призупинила план евакуації понад 11 000 моряків, заблокованих у Перській затоці з лютого. За різними підрахунками, у регіоні застрягло від 500 до 600 комерційних суден.
Паралельно Іран просуває власне формулювання: не «транзитні збори», а «плата за послуги». Посол Ірану в Росії Казем Джалалі заявив, що Тегеран і Оман спільно визначатимуть умови проходу. Держсекретар США Рубіо назвав будь-які збори «фантазією». Мінімальна цифра, яка циркулює в галузевих дискусіях, — 2 млн доларів за прохід одного судна; окремі оцінки сягають 40–100 млрд доларів щорічного доходу для Ірану — цифри, які аналітики Iran International вважають завищеними.
Де правова межа
Міжнародне морське право гарантує право мирного проходу через протоки, що з'єднують відкриті моря. Євросоюз прямо вказав: стягувати збори за транзит через територіальні води суперечить чинним нормам. Оман, у свою чергу, запевнив на зустрічі Ради співпраці країн Перської затоки 25 червня, що «будь-які майбутні домовленості не включатимуть транзитних мит». Але саме слово «мита» Маскат замінює словом «послуги» — і це розрізнення юридично не закріплене.
До того ж розмінування, за галузевими оцінками, займе щонайменше кілька тижнів, а за деякими прогнозами — до кінця 2026 року. Поки центральний коридор замінований, саме Оман і Іран контролюють альтернативні маршрути — і саме вони визначатимуть умови доступу до них.
Якщо протягом 60-денного переговорного вікна США та Іран не домовляться про постійний статус протоки, питання «послуг» повернеться на стіл — і тоді правова різниця між збором і платою за послуги стане ключовою для кожного танкера, що заходить у Перську затоку.
