Shell залучила Rothschild & Co. та PJT Partners для продажу портфелю офшорних вітрових електростанцій — угода, яку Bloomberg оцінює більш ніж у $1 млрд. Старт процесу — кінець 2026 року, закриття — 2027-й. Компанія відмовилась від коментарів. Але контекст говорить достатньо.
Це не розчарування у вітрі — це розчарування у власній бізнес-моделі
Shell почала виходити з офшорного вітру ще у 2024-му: повернула ліцензії на плавучі вітропарки MarramWind та CampionWind шотландській Crown Estate, заморозила нові розробки. Паралельно компанія об'єднує нафтогазові активи в Північному морі з норвезькою Equinor у спільне підприємство — найбільшого незалежного виробника регіону. Вітер і нафта конкурують за один і той самий управлінський ресурс, і Shell обрала.
Те саме зробила BP. Як зазначає Fortune, її CEO Мюррей Окінклосс визнав, що компанія пішла в зелену енергетику «занадто далеко і занадто швидко». BP скорочує відновлювальний бюджет із понад $5 млрд до $1,5–2 млрд щорічно, продає вітрові та сонячні активи. Офшорний вітер виявився надто капіталомістким і надто повільним для акціонерів, звиклих до нафтового темпу повернення інвестицій.
Продавці виходять — але ринок не спорожніє
Парадокс ситуації: саме зараз офшорний вітер найпривабливіший для тих, хто не мислить квартальними звітами. Суверенні фонди, пенсійні фонди та інфраструктурні інвестори — Brookfield, JERA, потенційно азійські державні структури — шукають стабільні довгострокові грошові потоки. Офшорний вітер із 20–25-річним горизонтом роботи саме це й дає.
«Shell реалізує свої активи там, де її конкурентна перевага мінімальна, — у розробці проєктів. Купувати будуть ті, чия перевага — саме в терплячому капіталі».
— аналіз Tamarindo Energy
Прецедент є: BP передала більшу частину офшорного портфелю японській JERA через спільне підприємство JERA Nex BP із загальним обсягом 13 ГВт. Покупці знайшлися одразу. Google тим часом уклала PPA із Shell на нідерландському вітропарку — саме щоб продовжити його роботу після закінчення терміну.
Що Shell залишає собі
Shell не виходить із зеленої енергетики повністю — вона звужує фокус до торгівлі електроенергією та роздрібного продажу. Це менш капіталомісткий, але прибутковіший сегмент: компанія купує та перепродає електрику, а не будує турбіни. Виробничий ризик — на покупцеві активів.
- Що продається: портфель діючих офшорних вітропарків, оцінений у понад $1 млрд
- Хто веде угоду: Rothschild & Co. та PJT Partners як фінансові радники
- Таймінг: запуск процесу — кінець 2026, закриття — 2027
- Що залишається: торгівля та роздріб електроенергії, LNG, нафта і газ
Глобальний ринок офшорного вітру, за прогнозами Future Market Insights, зросте з $64 млрд у 2025-му до $250 млрд до 2035 року. Shell продає актив на зростаючому ринку — просто тому, що хтось інший може монетизувати його ефективніше.
Якщо серед покупців виявляться азійські державні фонди або китайські енергетичні гравці — це переосмислить не лише угоду Shell, а й питання енергетичного суверенітету Європи: чи готовий ЄС дозволити стратегічній інфраструктурі перейти до рук поза його юрисдикцією?
