Чотири роки тому у центрі Харкова відкрився ТРЦ Nikolsky — один із найбільших торговельно-розважальних комплексів міста на вулиці Григорія Сковороди, 2-А. Кошторисна вартість будівництва — 2,35 млрд грн. Проте, за версією прокуратури, забудовник так і не виконав базового юридичного обов'язку, передбаченого законодавством для будь-якого масштабного комерційного проєкту.
Що таке пайова участь і скільки це грошей
Пайова участь у розвитку інфраструктури — обов'язковий платіж забудовника на користь міської громади: кошти мають іти на дороги, інженерні мережі, соціальні об'єкти. Для ТРЦ такого масштабу сума становила понад 180 млн грн — приблизно 7,7% від вартості будівництва.
«Під час багаторічного будівництва ТРЦ забудовник не виконав обов'язку зі сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста»
Київська окружна прокуратура Харкова
Прокуратура наполягає: ці кошти мають бути стягнуті до бюджету громади як недоотриманий ресурс розвитку міста. Позов поданий до суду.
Об'єкт із хронічними скандалами
ТРЦ Nikolsky відкрився 21 травня 2021 року і з перших днів привертав до себе увагу не лише масштабом, а й конфліктами — від питань безпеки до соціальних претензій. Нинішній позов — не перший юридичний клопіт комплексу, але вперше йдеться про системне невиконання зобов'язань перед містом, а не про приватний або технічний спір.
Механізм, за яким забудовник міг роками уникати платежу, залишається відкритим питанням: чи то недостатній муніципальний контроль під час будівництва, чи то свідоме затягування з розрахунком у розрахунку на зміну законодавства або списання боргу.
Контекст: хто і як контролює такі платежі
- Пайова участь регулювалася Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» — до його змін у 2020 році механізм нарахування залежав від рішень місцевих рад і нерідко оскаржувався забудовниками в судах.
- За даними аналітиків ринку нерухомості, несплата або заниження пайової участі — поширена практика серед великих комерційних девелоперів по всій Україні.
- Прокуратура виступає позивачем в інтересах громади — тобто Харківська міська рада або не ініціювала стягнення самостійно, або звернулася до прокуратури за підтримкою.
Якщо суд задовольнить позов, 180 млн грн теоретично повернуться до бюджету Харкова — міста, яке зараз несе витрати воєнного часу і де питання «де були ці гроші раніше» матиме цілком конкретну вагу. Питання в іншому: чи є подібні невиплати в інших великих комерційних об'єктах міста — і чи стане цей позов прецедентом для їхнього перегляду?
