11 травня на сайті Кабміну з'явилася петиція з вимогою відмовитися від «політики масового залучення іноземців». За вісім днів вона набрала 25 000 підписів — достатньо для офіційного розгляду. Уряд відповів: такої політики не існує.
«Залучення на ринок праці України іноземної робочої сили розглядається винятково як один з додаткових інструментів подолання дефіциту кадрів».
Відповідь Кабінету міністрів на електронну петицію
Проблема в тому, що петиція виросла не з реального урядового курсу, а з інформаційного шуму. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зафіксував сплеск теми «мігранти замінять українців» у соцмережах у період з 1 по 10 травня — саме тоді, коли петицію було подано. Фахівці ЦСКІБ кваліфікували це як елемент російської дезінформаційної кампанії.
Що насправді відбувається на ринку праці
Кадровий дефіцит реальний, але цифри не мають нічого спільного з «масовим завезенням» іноземців. За даними Державної служби зайнятості, у 2025 році видано 7 483 дозволи на працевлаштування мігрантів — удвічі менше, ніж до повномасштабного вторгнення, коли роботодавці отримували близько 21 000 дозволів на рік. Реально залишилися працювати в Україні 6 272 іноземці — менше 1% від потреби ринку.
За даними Європейської Бізнес Асоціації, брак працівників у 2025 році фіксували 74% українських компаній. Міністр економіки оцінює загальний розрив у 4,5 мільйона працівників, які потрібні країні впродовж наступних 10 років для щорічного зростання ВВП на 7%.
У першому кварталі 2026 року роботодавці змогли закрити лише 41% відкритих вакансій. Найгостріше не вистачає будівельників, аграріїв, логістів, лікарів і вчителів.
Резерв є — але він за кордоном або не на своєму місці
Уряд називає два пріоритети: залучити тих, хто вже в країні, і повернути тих, хто виїхав. За кордоном перебувають 5,6 мільйона українців, з яких 43% планують повернутися, згідно з дослідженням Центру економічної стратегії. Бізнес уже діє самотужки: Metinvest запустив програму Steel Force для студентів у Великій Британії та Польщі, KSE і малий бізнес тестують гранти, житлову підтримку та «м'яку посадку».
Але є системна пастка: понад 50% ВПО готові переїхати заради роботи, однак їх стримують відсутність доступного житла та невідповідність кваліфікації потребам ринку. Вакансії та кандидати не збігаються ні за професією, ні за регіоном, ні за умовами.
Залучення іноземного працівника обходиться бізнесу щонайменше у 40 000 гривень на місяць — бюрократія, дозволи, посвідка. Місцевий фахівець готовий працювати за 15 000. Тобто роботодавець платить втричі більше не тому, що хоче мігранта, а тому що українця просто немає.
Що уряд пропонує — і чого не каже
Кабмін відповів на петицію коректно: масової міграційної політики справді немає. Але питання, яке петиція обійшла стороною — як саме уряд планує повернути 5,6 мільйона людей без чіткого механізму з житлом, перекваліфікацією та безпековими гарантіями, — у відповіді не прозвучало.
Міністр економіки на «трудовому Кабміні» запевнив, що «молодіжні програми — значно легший і швидший ресурс, ніж додаткова міграція». Але програми поки тестуються точково: окремі компанії, окремі університети, окремі міста.
Якщо до кінця 2026 року уряд не запропонує системного механізму повернення — з житлом, гарантіями безпеки та визнанням іноземних кваліфікацій, — дискусія про мігрантів повернеться. Цього разу вже не як дезінформаційна кампанія, а як реальна управлінська дилема.
