Указ Президента Володимира Зеленського про введення в дію рішення РНБО виглядає технічно. Але за переліком із десяти компаній — конкретна архітектура інформаційного контролю, яку Росія вибудовувала на окупованих територіях роками.
Хто в списку і навіщо
Офіс президента оприлюднив чотири ключові назви. «Луганські комунікації» та «Мобільні комунікаційні системи» — регіональні оператори, які, за даними української сторони, Росія використовує для поширення своїх наративів і дезінформації про ситуацію в Україні. «Амтел-Зв'язок» — федеральний оператор супутникового та телекомунікаційного зв'язку, що забезпечує комунікацію безпосередньо для російської окупаційної влади. «Космічний зв'язок» — підприємство, яке надає захищені канали для ведення бойових дій проти України.
Решта шести компаній зі списку офіційно не названа, однак Офіс президента описує їхні функції однотипно: доступ до інтернету для «суб'єктів, які служать Росії», трансляція російських телеканалів на окупованих територіях.
Чому це не просто телеком
«Життя під російською окупацією — це не лише військова реальність, це інформаційна облога. Від 5 до 6 мільйонів українців на тимчасово окупованих територіях відрізані від українських медіа, залиті кремлівською пропагандою, змушені жити в умовах відключень і заборон месенджерів.»
EUvsDisinfo, аналіз російської інформаційної стратегії на окупованих територіях
Це не побічний ефект окупації — це задокументована стратегія. Після 2022 року Росія системно замінює українську телекомунікаційну інфраструктуру власною. У Криму та частинах Херсонської і Запорізької областей з серпня–вересня 2025 року зафіксовані масові збої в роботі Telegram, WhatsApp та Instagram — навіть через VPN. Паралельно просувається державний месенджер MAX, який, за даними EUvsDisinfo, за пів року набрав 75 мільйонів користувачів і збирає розширені дані для стеження.
Тобто підсанкційні компанії — не просто бізнес на окупованих землях. Вони — частини єдиного механізму: відрізати від українського сигналу, підключити до російського, унеможливити верифікацію інформації ззовні.
Що дають санкції на практиці
Формально санкційний указ блокує активи, забороняє транзакції та обмежує діяльність компаній у межах української юрисдикції. Але самі компанії фізично працюють на окупованій території — поза досяжністю українського права.
Реальна вага рішення — в тому, що відбувається далі. Офіс президента заявив, що передасть інформацію про всі підсанкційні компанії міжнародним партнерам і ініціює синхронізацію санкцій в інших юрисдикціях. Це стандартна, але принципова деталь: якщо ЄС або США дублюють обмеження, компанії втрачають доступ до міжнародних фінансових інструментів, обладнання та програмного забезпечення, яке досі могло надходити через треті країни.
- Україна вже зверталася до Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU) з вимогою притягти Росію до відповідальності за незаконне використання українських телекомунікаційних ресурсів і телефонних кодів на окупованих територіях.
- Паралельно з телекомом Зеленський підписував санкції проти компаній, причетних до військово-промислового комплексу РФ, — тобто нинішній пакет вписується в системну, а не разову логіку.
Межа ефективності
Питання, яке залишається відкритим: чи зможе Україна переконати ЄС і США включити ці телекомунікаційні компанії до власних санкційних реєстрів — і якщо так, то наскільки швидко? Без цього кроку рішення РНБО фіксує позицію, але не змінює інфраструктуру окупаційного зв'язку. Якщо синхронізація відбудеться — «Амтел-Зв'язок» і «Космічний зв'язок» можуть втратити доступ до західних технологій, без яких обслуговування супутникових мереж суттєво ускладнюється.
