Один клієнт UBS переїхав до Росії у 2014 році і роками отримував перекази з російського банківського рахунку — загалом на $2,3 мільйона. Жодного разу за цей час компанія не оновила його профіль ризику, хоча за словами SEC ці транзакції явно не відповідали заявленій моделі поведінки рахунку. Це лише один епізод із справи, яка коштувала брокерському підрозділу швейцарського банку $125 мільйонів — рекордного штрафу за подібні порушення в історії США.
Хто заплатив і скільки насправді
Підрозділ Мінфіну США з боротьби з відмиванням грошей FinCEN оштрафував UBS Financial Services на $125 млн — і це найбільший штраф, який будь-коли накладали на брокерську компанію за порушення Bank Secrecy Act. Але сума складніша, ніж здається: UBS одночасно розплатився з чотирма регуляторами одразу — $20 млн SEC, $20 млн FINRA і $8 млн CFTC, і ці платежі FinCEN зарахував у рахунок своїх $125 млн. Тобто "живими грошима" в Казначейство піде близько $62 млн, а до $15 млн UBS може взагалі не платити, якщо якісно завершить перевірку своєї системи контролю.
Формально це виглядає як знижка за хорошу поведінку наперед. По суті — визнання, що штраф для банку такого масштабу теж має межу болю, яку регулятор готовий трохи пом'якшити в обмін на реальні реформи, а не обіцянки.
Це вже другий раз
У грудні 2018 року UBS уже платив за майже те саме — $14,5 млн за слабкий моніторинг валютних переказів. Компанія пообіцяла виправити систему. За словами FinCEN, UBSFS запевняла регулятора, що незабаром усуне проблему, але не зробила цього — і продовжила пропускати перекази без нагляду ще п'ять років. У результаті понад 50 тисяч валютних операцій на суму понад $10 мільярдів пройшли повз систему контролю між 2019 та 2023 роками. Про це компанія в FinCEN сама не повідомила: регулятор дізнався під час перевірки.
Директорка FinCEN Андреа Ґакі сформулювала це прямо: рецидивні порушники ризикують цілісністю фінансової системи, особливо коли відкривають її для клієнтів високого ризику без ефективного контролю.
Клієнти, яких банк не хотів помічати
Друга частина справи — не про технічний збій моніторингу, а про свідомий вибір не бачити очевидне. Серед клієнтів високого ризику з Росії та Латинської Америки був і російський олігарх, наближений до Володимира Путіна: він відкрив і обслуговував рахунки в UBS, попри публікації про походження його статків, підозри в відмиванні коштів та зв'язок з компанією, що інвестувала в іранські цифрові активи.
Регулятори встановили, що UBS систематично не перевіряв джерела грошей таких клієнтів, ігнорував негативні новини про можливу корупцію чи шахрайство і не оновлював профілі ризику. За даними слідства, у щонайменше одному випадку банк продовжував працювати з клієнтом навіть після того, як його ж власний афілійований підрозділ висловив занепокоєння через негативну пресу.
UBSFS визнала, що свідомо порушувала закон — не через недбалість окремого співробітника, а як інституційну практику протягом років.
Що тепер має зробити банк
- Найняти незалежного аудитора і провести повний перегляд пропущених підозрілих транзакцій.
- Перебудувати систему контролю з фокусом на ризики південного кордону США, наркокартелів, а також Ірану, Росії та Венесуели.
- Зберігати документацію щонайменше шість років — щоб регулятор мав змогу перевірити виконання обіцянок.
Якщо повторна перевірка виявить ще не розкриті підозрілі операції, справа може дійти до Міністерства юстиції — тобто цивільний штраф перетвориться на кримінальний ризик.
Контекст, який робить цю історію не унікальною
UBS — не єдиний і не перший банк, який платить за токсичні зв'язки з Росією та слабкий контроль. На початку 2026 року Євросоюз додав Росію до чорного списку з відмивання грошей. А буквально місяцями раніше, у грудні 2025-го, США зняли посилений нагляд із Danske Bank — після трирічного пробаційного періоду, введеного через скандал з відмиванням російських грошей. Danske пройшов цей шлях за три роки. UBS отримав другий шанс у 2018-му і використав його на те, щоб продовжувати ігнорувати проблему ще п'ять років.
Питання тепер просте: чи стане цей штраф — восьмикратно більший за попередній — тим порогом болю, після якого рецидив справді закінчується, чи через кілька років ми побачимо третю справу FinCEN проти того самого банку з тими самими формулюваннями про "клієнтів високого ризику"?
