На Європейському оборонному круглому столі в Брюсселі президент Європейської організації військових асоціацій та профспілок (EUROMIL) Еммануель Якоб сказав те, що багато урядів ЄС вважають за краще не озвучувати: дефіцит людей в оборонному секторі — не локальна проблема окремої країни, а системна криза всього блоку. І вона безпосередньо загрожує планам переозброєння Європи.
Гроші є. Людей немає
Після Гаазького саміту НАТО в червні 2025 року союзники погодилися на нову планку — 3,5% ВВП на оборону до 2035 року. За підрахунками McKinsey, вже до 2030 року сумарні оборонні витрати європейських членів НАТО можуть сягнути €800 млрд на рік. Проблема в тому, що за розрахунками консалтингової компанії Kearney, підняття витрат навіть до 3% ВВП вимагає 760 000 нових кваліфікованих працівників по всій Європі — і ніхто не знає, де їх узяти.
Цифри від CEO кадрового гіганта Randstad, які Fortune опублікував у червні 2025 року, ілюструють масштаб: 25% оборонних інженерів і техніків ЄС перебувають на порозі пенсійного віку. Плинність кадрів у секторі становить 13% — у чотири рази більше, ніж у США. Інженери йдуть в IT та автомобілебудування, де зарплати на 20–50% вищі за порівнянних посадах.
Фронтова реальність заводів
Франко-німецький виробник KNDS, що виготовляє гаубиці CAESAR для України, перейшов на безперервні зміни на заводі в Бурже та збільшив щорічний набір персоналу на 50%. Але директор з рекрутингу Ніколя Шамюссі попередив про межі такого підходу.
«Ми у воєнній економіці, але також і в економічній війні. Якщо наші зарплати зростатимуть безконтрольно — ми втратимо конкурентоспроможність»
Ніколя Шамюссі, директор з рекрутингу KNDS
Представник KNDS Ґабріель Массоні пояснив суть проблеми ще відвертіше: виробити гаубицю — це не те саме, що зібрати легковик. Специфічні компетенції, яких вимагає оборонна промисловість, просто відсутні на ринку праці в достатній кількості.
Схожу картину описує Ассоціація аерокосмічної, оборонної та безпекової промисловості Європи (ASD): критична нестача фахівців з ШІ, кібербезпеки, системної інженерії та розробки програмного забезпечення. Компанія Leonardo з 53 000 співробітниками по всьому світу також говорить про «зростаючі труднощі» та наголошує: проблема не лише у війні — її поглиблює стрімка цифровізація галузі.
Чому уряди мовчать
За словами Якоба, більшість урядів ЄС визнають дефіцит кулуарно, але уникають публічної дискусії — бо визнання кадрової кризи в оборонці рівнозначне визнанню того, що амбітні плани переозброєння не забезпечені реальним людським ресурсом. Це незручна правда на тлі гучних цифр про зростання бюджетів.
Аналітики EUROMIL у звіті за 2025 рік фіксують: Європа «стала сильнішою на папері, але залишається крихкою у своєму людському ядрі». Промислові стратегії та бюджетні зобов'язання не можуть компенсувати нестачу персоналу — і жодна закупівельна директива ЄС це не вирішить.
- Плинність кадрів в оборонці ЄС — 13%, у США — близько 3%
- 25% інженерів і техніків галузі наближаються до пенсійного віку
- 760 000 нових фахівців потрібні лише для виходу на 3% ВВП витрат
- До 3,9 млн осіб — прогнозований дефіцит технічних талантів в ЄС до 2027 року (McKinsey)
Якщо ЄС не запустить системну програму підготовки оборонних фахівців — із реальним фінансуванням, а не декларативними «стратегіями навичок» — до 2030 року половина з обіцяних €800 млрд ризикує перетворитися на замовлення без виконавців. Питання не в тому, чи вистачить грошей. Питання в тому, чи погодиться молодь Польщі, Франції та Німеччини будувати зброю замість того, щоб писати код — і що конкретно уряди готові запропонувати їм натомість.
