Кирило Буданов дав NYT інтерв'ю, у якому одночасно анонсував відновлення переговорів і пояснив, чому не варто чекати від них швидкого результату. За його словами, переговори, за посередництва адміністрації Трампа, очікуються до кінця вересня, за кілька днів після парламентських виборів у росії та за кілька тижнів до проміжних виборів у США
. Це і є весь наявний "дедлайн" — не юридично зобов'язальний термін, а вікно між двома виборчими циклами, зручне політично, але нічим не гарантоване по суті.Механізм: хто має приїхати і чому це вже не вперше обіцяють
За словами Буданова, процес, як очікується, відновиться з візитом до Києва Стіва Віткоффа, посланця адміністрації щодо миру, та Джареда Кушнера, зятя президента Трампа
. Але ключова деталь тут — не імена, а географія: хоча Віткофф та Кушнер кілька разів їздили до москви, вони не були в Києві, попри численні офіційні запрошення. Цю асиметрію NYT підкреслює окремо, і вона багато говорить про реальний баланс уваги в межах "мирного процесу" — Кремль отримав кількаразові особисті контакти, Київ поки що обіцянки. Обіцянки при цьому вже мають історію зривів. Про перший візит Віткоффа й Кушнера до Києва повідомляли ще в липні, наприкінці серпня його відклали на тлі посилення ракетних і дронових атак, а на початку вересня джерела говорили про поїздку 5–6 вересня — спочатку до москви, потім до Києва. Українські медіа тим часом писали, що запланований візит Віткоффа і Кушнера до Києва опинився під загрозою, а джерело одного зі ЗМІ повідомляло, що Віткофф "почав лякатися", що спонукало обговорювати альтернативні сценарії.Предмет самих переговорів теж не з'явився щойно. Буданов очолив Офіс президента ще в січні, і на той момент Віткофф і переговорники звузили 20-пунктний мирний план до двох невирішених питань: управління окупованою росіянами атомною станцією і контроль над територією Донбасу, яку ще утримує Україна
. Тобто йдеться не про новий раунд із чистого аркуша, а про повернення до тих самих двох пунктів, на яких перемовини забуксували ще взимку.Чому анонс — це не зобов'язання
Сам Буданов не приховує різниці між процедурним відновленням контактів і реальним припиненням бойових дій. За його оцінкою, попри очікуване пожвавлення дипломатії, керівник ОП не прогнозує швидкого завершення бойових дій — умови для припинення вогню навряд чи сформуються раніше весни 2027 року
. Одна з причин — намір росії продовжувати військовий тиск: в оригінальному матеріалі NYT це прямо пов'язують із черговою, вже четвертою за час війни стратегічною зимовою бомбардувальною кампанією, якою москва спробує зламати Україну до весни. Формулу самого Буданова варто процитувати без скорочень:Це не прогноз щодо конкретних термінів, а радше визнання того, що дипломатичний трек існує паралельно з військовим — і жоден із них найближчим часом не скасовує іншого."Переговори рано чи пізно до чогось призведуть. Ви не можете воювати все життя."
Реакція сторін
Українська дипломатія намагається говорити мовою прогресу, тримаючи водночас низьку планку очікувань. Голова МЗС Андрій Сибіга 3 вересня анонсував "нову динаміку" у мирних зусиллях з поверненням активної політико-дипломатичної фази, але зауважив, що досягти цього без участі американської сторони
нереалістично — тобто визнав, що ініціатива і темп процесу залежать не від Києва. Президент Зеленський 3 вересня підтвердив можливий найближчий візит Віткоффа й Кушнера, але з застереженням: спершу вони мають відвідати москву. росія на цьому тлі поводиться демонстративно стримано. Джерела, знайомі з ходом підготовки поїздки, описують реакцію в москві як прохолодну — на відміну від очікуваного в Києві теплого прийому, який поки що існує лише як очікування, а не як факт.Що це означає насправді
Анонсований на кінець вересня раунд переговорів — це процедурна подія, не політичне зобов'язання жодної зі сторін щодо результату. Механізм його запуску залежить від одного конкретного факту, який тричі не відбувся: фізичного приїзду Віткоффа й Кушнера до Києва. Поки цей приїзд не стався, будь-які терміни — "до кінця вересня", "до весни 2027-го" — залишаються оцінками, а не домовленостями. Якщо візит усе ж відбудеться цього разу, питання буде не в тому, чи почнуться розмови, а чи зрушаться з місця ті самі два пункти — атомна станція і контроль над Донбасом, — на яких перемовини вже стояли взимку. Якщо ж і цей візит зірветься вчетверте, це буде куди красномовнішою відповіддю на запитання про реальний стан "мирного процесу", ніж будь-яка заява для преси.
