Увечері 15 липня Верховна Рада проголосувала за призначення Михайла Федорова міністром оборони — 277 голосів «за». Ще вранці нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк застерігав: рішення досі не прийнято, а в медіапросторі навмисно гуляють «нереалістичні версії», щоб заплутати всіх. Він виявився правий у діагнозі — але не в прогнозі.
Федоров: від «Дії» до армії
Зеленський анонсував кандидатуру Федорова ще 10 січня, але до Ради його не прийшов представляти особисто — нетиповий протокол для такого призначення. Сам Федоров у першій заяві як міністр акцентував не на стратегії, а на конкретиці:
«Я йду на посаду міністра оборони не як міністр, який побудував цифрову державу, а як людина, команда якої з 2022 року багато часу працювала на війну».
Михайло Федоров, новопризначений міністр оборони
За ним — Starlink, Армія дронів, Brave1, UNITED24. Тобто ставка не на генеральський досвід, а на технологічну й логістичну трансформацію закупівель. Саме там — найбільша корупційна вразливість Міноборони, і саме там Федоров має задокументований результат.
МОН: тихіша, але симптоматична заміна
Паралельно з гучною інтригою навколо Міноборони проходить менш резонансна, але показова ротація в освіті. За словами Железняка, Оксен Лісовий — міністр освіти з березня 2023 року — «точно» іде. Основний кандидат на заміну — Андрій Бутенко, голова НАЗЯВО, кандидат історичних наук і профільний експерт із якості вищої освіти. Його кандидатуру незалежно підтвердили і видання «Межа», і нардеп від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко.
Логіка призначення прагматична: НАЗЯВО під Бутенком — орган, що безпосередньо оцінює університети. Переведення його очільника в МОН означає ставку на людину, яка знає систему зсередини, а не ззовні. Але це й ризик: реформатор акредитаційного органу й міністр, що має лобіювати інтереси тих самих університетів, — різні ролі.
- Лісовий — залишає посаду без публічного пояснення причин звільнення
- Бутенко — кандидат узгоджений, але рішення формально ще не затверджено станом на момент публікації
- Федоров — проголосований, але без особистої присутності Зеленського в Раді
Що за цим стоїть
Обидві заміни — і в Міноборони, і в МОН — об'єднує одна логіка: технократи замість апаратників. Федоров — людина без армійського бекграунду, яка довела здатність будувати системи під тиском. Бутенко — вузький фахівець, а не політична фігура. Якщо ця модель спрацює, наступний іспит — оборонний бюджет-2026 і вступна кампанія в умовах демографічної кризи.
Якщо Бутенко справді стане міністром освіти — чи зможе він зберегти незалежність МОН від університетського лобі, яке він сам ще недавно контролював як регулятор?
