Павло Клімкін, який очолював МЗС України у 2014–2019 роках, публічно відкинув модель польсько-українського примирення, що десятиліттями вважалася робочою. За його словами, формула «пробачаємо і просимо пробачення» — та сама, що у 1965 році дозволила єпископам двох країн зробити перший крок до зближення, — більше не відповідає реальності.
«Ми не повернемося в реальність, де ця формула працює», — заявив Клімкін, уточнивши при цьому, що сам діалог між українцями та поляками вважає «можливим і важливим».
Тут — принциповий розрив. Відмова від ритуального жесту ще не є відмовою від розмови. Але вона одразу ставить питання: а на яких засадах тоді? Взаємне пробачення передбачало симетрію — обидві сторони визнають провину, обидві просять вибачення. Нова рамка, яку пропонує Клімкін, цієї симетрії не містить, принаймні публічно.
Контекст важливий. Польсько-українська історична суперечка — передусім Волинська трагедія 1943 року — останніми роками знову загострилася. Варшава наполягає на тому, щоб Україна визнала події геноцидом поляків; Київ уникає цього формулювання, наголошуючи на взаємному насильстві та складності тогочасної ситуації. На цьому тлі будь-яке публічне висловлювання колишнього міністра набуває ваги позиції, а не лише особистої думки.
Клімкін не деталізував, яку саме модель діалогу він вважає прийнятною. Це або обережність, або відсутність готової відповіді — обидва варіанти однаково красномовні для людини з його досвідом.
Для України питання не суто символічне. Польща залишається ключовим транзитним коридором для зброї, одним із найпотужніших лобістів українських інтересів у ЄС і НАТО, і водночас — внутрішньополітичним гравцем, де тема Волині регулярно з'являється в передвиборчих кампаніях. Розрив між стратегічним партнерством у сьогоденні й незакритим рахунком в історії — це не абстракція, а щоденне операційне навантаження на дипломатію обох країн.
Питання, яке залишає позиція Клімкіна відкритим: якщо стара формула не працює, а нова ще не сформульована — чи можливий змістовний діалог до того, як Україна публічно визначить, що саме готова визнати, а що — ні?
