Коли 12 липня рейс «Берлін–Баку» приземлився в азербайджанській столиці, серед пасажирів були двоє людей, чиї імена ще кілька років тому фігурували в заголовках провідних видань. Сьогодні речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий охарактеризував їхню зустріч одним реченням.
«Зустріч настільки ж таємна, наскільки неважлива. Якісь люди, чиї імена вже практично не гугляться, зустрічаються і про щось говорять. Українська сторона нікого з них ні на що не уповноважувала».
Георгій Тихий, речник МЗС України
Хто сидів за столом
За даними Bloomberg та видань Die Zeit і ARD Kontraste, неофіційну німецьку делегацію склали Рональд Пофалла — колишній керівник апарату канцлерки Ангели Меркель — та Маттіас Платцек, колишній прем'єр-міністр федеральної землі Бранденбург. З ними також був Тім Гульдіманн, колишній посол Швейцарії у Німеччині. Із російського боку — Валерій Фадєєв, голова Ради при президенті РФ з питань громадянського суспільства, та Віктор Зубков, колишній віцепрем'єр і нинішній голова ради директорів «Газпрому». Присутність чинного представника кремлівського газового монополіста в неформальних «мирних» переговорах — деталь, яку публічні коментарі оминають.
Азербайджан дізнався з новин
Президент Азербайджану Ільхам Алієв підтвердив зустріч, але наголосив: його країну використали як майданчик без будь-якого попередження. За словами Алієва, азербайджанська сторона перевірила дані прикордонної служби — вони збіглися з іменами, які фігурували в публікаціях ЗМІ. Зубков і Фадєєв прилетіли з Москви того ж дня, 12 липня. При цьому Алієв додав, що якщо зустріч справді може сприяти завершенню війни — Баку це лише вітає.
П'ята зустріч — нульовий публічний результат
Як повідомляє The Times, зустріч у Баку була щонайменше п'ятою з 2022 року: аналогічні зустрічі вже відбувалися в готелях Баку та Абу-Дабі. Жодна з них не мала оприлюдненого підсумкового документа, комюніке чи навіть спільної заяви учасників. Канцлер Фрідріх Мерц на пресконференції дистанціювався від переговорів: уряд ФРН до зустрічі стосунку не має.
- Формат: неофіційний, без державного мандата з жодного боку
- Механізм виконання: відсутній — немає ні документа, ні уповноваженої сторони
- Позиція Києва: учасники не мають жодних повноважень від України
- Позиція Берліна: уряд Мерца офіційно не причетний
- Позиція Баку: територію використано без відома влади
Неофіційна дипломатія існує як інструмент — вона дозволяє урядам обмінюватися сигналами без офіційних зобов'язань. Але після п'яти раундів за чотири роки питання вже не в тому, чи варто таким зустрічам відбуватися. Питання в іншому: якщо шостий раунд знову не матиме ні мандата від Києва, ні публічного результату — чи є сенс взагалі називати це дипломатією, а не ритуалом?
