Вівторок, 7 квітня 2026 року. За годину до дедлайну, встановленого Дональдом Трампом, США та Іран оголосили про двотижнє перемир'я. Протягом кількох годин «перемогу» проголосили всі три сторони одночасно — Вашингтон, Тегеран і Абу-Дабі. Це не журналістська метафора: це буквально те, що написали в офіційних акаунтах.
Що сталося насправді
Прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт оголосила про перемогу США. Вища рада національної безпеки Ірану, за повідомленням Reuters і CBC News, зробила дзеркальну заяву. Дипломатичний радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш написав у X, що «ОАЕ вийшли переможцями у війні, якої щиро намагалися уникнути» — не учасниця бойових дій, але країна, по якій Іран завдав ударів у відповідь.
Технічно перемир'я виглядає так: Іран тимчасово дозволяє прохід суден через Ормузьку протоку за координації зі своїми збройними силами, США зупиняють удари на два тижні. Як повідомляє Al Jazeera, паралельно тривають переговори на основі іранського десятипунктового мирного плану — Трамп назвав його «прийнятною основою для переговорів», хоча ще напередодні відкидав як «недостатній».
Ормуз: 20% світової енергетики як заручник
Блокування протоки стало найбільш відчутним наслідком конфлікту — через неї проходить близько 20% світових постачань нафти й газу. Після оголошення перемир'я міжнародна ціна на нафту впала на 13%, а ф'ючерси S&P 500 показали ріст понад 2% — ринки відреагували швидше за дипломатів.
«Маємо 15-пунктову угоду, більшість із яких вже погоджена. Побачимо, чи дійде до кінця».
Дональд Трамп після оголошення перемир'я
Ця обережність красномовна: офіційно — перемога, неофіційно — рамкова угода без гарантій.
Чому всі «перемогли»: логіка трьох різних воєн
Одночасні заяви про перемогу — не абсурд і не пропаганда у вакуумі. Кожна зі сторін вела власну війну з власними цілями:
- США домагалися відкриття Ормузу і зупинки ядерної програми — протоку відкрито, переговори тривають. З точки зору Вашингтона, дедлайн спрацював.
- Іран прагнув вижити як режим і не підписати капітуляцію — ні окупації, ні зміни влади не відбулося. Тегеран сам ініціював десятипунктовий план і зберіг позицію на переговорах.
- ОАЕ не були стороною конфлікту, але зазнали ударів. За словами Гаргаша, країна «відстояла суверенітет і гідність» — і тепер, за його ж словами, входить у регіональну гру «з більшим впливом і більш чіткими позиціями».
Пакистан, який виступав посередником на переговорах в Ісламабаді, в переліку «переможців» відсутній — попри те, що саме пропозиція прем'єра Шехбаза Шаріфа про двотижнє перемир'я стала основою угоди, як повідомляє CBS News.
Що далі
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав «прокласти шлях до тривалого миру». Прем'єр Британії Кір Стармер оголосив про негайний візит до Перської затоки. У Манамі (Бахрейн) вже після оголошення перемир'я пролунали вибухи — влада звинуватила «іранську агресію». Ліван у рамки перемир'я не включений: Нетаньяху прямо підтвердив, що бойові дії там тривають.
Іранський план передбачає зняття санкцій і відбудову — тобто те, про що США й Іран не домовилися навіть за два тижні переговорів у 2015 році, коли не було жодного пострілу. Якщо за 14 днів ці питання не вирішать, протока знову закриється — і три «переможці» опиняться там, де починали.
