9 грудня 2024 року в Москві відбулося 16-те засідання російсько-угорської міжурядової комісії з економічного співробітництва. Його підсумком стали два документи, які досі не публікувалися. Підписанти — міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто та міністр охорони здоров'я Росії Михайло Мурашко. Politico отримало ці документи та опублікувало їхній зміст.
Що в 12 пунктах
Угода охоплює енергетику, торгівлю, промисловість, охорону здоров'я, сільське господарство, будівництво, культуру та спорт. В енергетичному розділі прямо зафіксована співпраця в нафті, газі та ядерному паливі — а також можливість для російських компаній реалізовувати в Угорщині проєкти в галузі електроенергетики та водню.
Окремо угода передбачає розширення викладання російської мови в угорських школах, взаємне визнання дипломів і програми обміну магістрантами. Спільний план у спорті розписаний на 2026–2027 роки.
Ключова деталь: в одному з документів прямо зазначено, що зближення з Росією не повинно суперечити зобов'язанням Угорщини як члена ЄС. Це застереження — не гарантія, а юридична подушка: механізму перевірки виконання в тексті немає.
Економічний контекст: торгівля падає — план її «розвертає»
Один із пунктів ставить конкретне завдання — «змінити негативну динаміку двосторонньої торгівлі», яка скорочувалася через санкції ЄС. За даними аналітичного центру Oeconomus, у 2023 році Угорщина імпортувала з Росії товарів на $6,19 млрд — і цифра продовжувала знижуватись у 2024-му. Енергоносії становлять 95,2% російського імпорту до країни.
Угорщина залежить від Росії приблизно на 95% у постачанні газу і на 77% у нафті — дані GIS Reports. Такий рівень залежності означає, що будь-яке «пожвавлення» торгівлі фактично означає нарощування купівлі саме енергоресурсів, що прямо суперечить курсу ЄС на відмову від російського палива до 2027 року.
Позиція Будапешта
«Двостороннє співробітництво Угорщини керується національними інтересами, а не тиском надзвичайно упередженої ліберальної медіа. Продовжуйте свою упереджену роботу!»
— Петер Сійярто у відповідь на запит Politico щодо документів
Орбан блокує посилення санкцій проти Росії в Раді ЄС ще з 2022 року. У листопаді 2025-го він домігся у Трампа особистого виключення для Угорщини з американських санкцій на газ і нафту через TurkStream і «Дружбу».
Тайм-аут чи системна стратегія
Документ став публічним напередодні парламентських виборів, на яких Орбан вперше за 16 років зіткнувся зі справжньою конкуренцією. Лідер опозиції Петер Мадяр назвав угоду «зрадою» — Орбан у відповідь звинуватив його у намірі втягнути Угорщину у війну.
Показово, що документ підписував міністр закордонних справ, а з російського боку — міністр охорони здоров'я. Асиметрія статусів підписантів — нетипова для міжурядових угод такого масштабу — дозволяє Будапешту уникати питань про те, наскільки угода є «офіційною» зовнішньою політикою держави-члена ЄС.
У грудні 2025 року ЄС обійшов угорське та словацьке вето й заморозив російські активи через Article 122 TFEU — інструмент кваліфікованої більшості замість одностайності. Це перший прецедент обходу блокування в санкційній політиці. Якщо Брюссель застосує аналогічний підхід до енергетичного ембарго, застереження в угорсько-російському плані про «відповідність зобов'язанням члена ЄС» перетвориться з формальності на реальну правову колізію.
Угорщина отримала $250 млн транзитних зборів за прокачку 4,7 млн тонн російської нафти через Україну лише у 2024 році — тобто фінансово вигравала від війни навіть в умовах санкцій. Якщо 12-пунктний план запрацює, а ЄС перейде від слів до механізму примусу щодо енергетичної відмови від Росії до 2027 року — Будапест опиниться перед вибором між контрактами з Москвою і членством у спільному ринку.
