Коли Дональд Трамп оголосив про угоду з Іраном, дипломати в Брюсселі відкрили таблиці витрат — а не шампанське. Схема, яка виникає, проста і болісна: США ухвалюють рішення, Європа фінансує наслідки.
Протока, яку треба розмінувати
Перша стаття видатків — Ормузька протока. Французькі, німецькі та британські бюджети вже закладають кошти на морські операції в регіоні. Берлін і Брюссель публічно заявили про готовність відправити тральщики після завершення бойових дій. Але Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, не приховує скептицизму:
«Чого чекає світ, чого чекає Дональд Трамп від двох десятків європейських фрегатів у Ормузькій протоці — досягти того, що потужний американський флот не може там зробити наодинці?»
Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини
Технічна картина не заспокоює. Вашингтонський інститут ще до конфлікту підрахував, що для розмінування протоки потрібно до 16 тральщиків. У ВМС США їх — сім, і, за даними Reuters, флот відмовився забезпечувати ескорт у Затоці. Іран, за даними американської розвідки, зберіг від 80 до 90 відсотків малих суден і мінних загонів.
Газовий рахунок на €1100 з кожного
Друга стаття — енергетика. Брюссельський аналітичний центр Bruegel попередив: хоча лише 8% імпорту скрапленого газу до ЄС надходить з Катару через Ормуз, загострення конкуренції на глобальному ринку вдарить по всіх імпортерах. У 2025 році ЄС витратив на імпорт викопного палива 396 мільярдів євро — близько 1100 євро на кожного мешканця. Новий ціновий шок повторює механіку 2022 року: гроші перетікають з європейських домогосподарств до експортерів енергоносіїв.
Іронія полягає в тому, що Трамп частково «вирішив» проблему дорогої нафти, тимчасово знявши санкції з російської нафти. Канцлер Олаф Шольц і президент Макрон відреагували різко: «В жодному разі зростання ціни на нафту не повинно змусити нас змінити позицію щодо Росії», — наполягав Макрон. Зеленський зафіксував пряме: Росія отримає більше грошей — і більше дронів.
Бюджет підтримки України: черга довшає
Саме тут замикається коло. Брюссельські чиновники вже застерігають уряди від надмірних енергетичних субсидій — не з жорстокості, а з арифметики. Як повідомляє Pravda EU, комісари попереджають про «серйозні фіскальні наслідки»: пандемія, війна в Україні та стрибок оборонних витрат після 2022 року вже вичерпали буфер. Дефіцит бюджету Італії перевищив 3% ВВП; міністри фінансів п'яти країн — Німеччини, Іспанії, Італії, Португалії та Австрії — закликали ввести загальноєвропейський податок на надприбутки енергетичних компаній.
Наталі Точі, директор Інституту міжнародних відносин Італії (IAI), формулює системну проблему жорстко: «Коли європейці випрямляють спину — небо не падає. Коли гнуть коліно — просто запрошують нове залякування з Білого дому». Це не моральна максима — це опис фінансової логіки: поступки не знижують рахунки.
Chatham House пропонує конкретний вихід: спільний інструмент фінансування оборони і підтримки України на 300–400 мільярдів євро — за зразком NextGenerationEU. Без такого механізму, застерігають аналітики, Європа буде реагувати на кожну нову кризу окремим екстреним пакетом, не маючи ані впливу на рішення, ані стратегічної глибини.
Головне питання
Якщо до осені 2025 року Франція, Німеччина і Польща не погодять механізм спільного фінансування оборони та відновлення — ресурс підтримки України реально конкуруватиме з газовими субсидіями і морськими операціями в Ормузі. Чи готова Європа платити за всі три рахунки одночасно, не маючи права голосу при підписанні жодного з них?
