12 квітня 2026 року партія «Тиса» Петера Мадяра здобула 69,35% голосів і конституційну більшість у 138 мандатів із 199 — проти 27,64% у Фідес Віктора Орбана. Sixteen-річне правління угорського прем'єра скінчилося. Для України це означає зникнення найбільш системного блокувальника рішень ЄС і НАТО.
Але дипломат і голова правління Українського кризового медіацентру Валерій Чалий попереджає: усунення одного вузла не розбирає всієї мережі.
«За останній час дуже багато свідчень в Європі, що дуже багато перемістилось російської агентури в Будапешт»
Валерій Чалий, колишній посол України в США, в інтерв'ю LIGA.net
За його словами, вразливими залишаються держави, на чиїй території свого часу діяв Радянський Союз — насамперед ті, де ще існують радянські інституційні рефлекси або активна проросійська аудиторія. Чалий вважає: з поразкою Орбана Росія не відмовиться від стратегії дестабілізації ЄС — вона просто переключиться на інші точки входу.
Де Москва шукатиме нові важелі
Після 12 квітня аналітики та дипломати одностайно вказують на одне ім'я: прем'єр Словаччини Роберт Фіцо. Видання Politico називає його «найочевиднішим продовжувачем справи Орбана»: він вже намагався блокувати санкції проти Росії та погрожував вето на кредит ЄС для України у €90 млрд. Щоправда, Bloomberg зазначає — побачивши падіння Орбана, Фіцо, ймовірно, стане обережнішим: ризик втратити доступ до фондів ЄС надто великий.
Серед інших потенційних «псувачів» у Politico також фігурують чеський лідер Андрей Бабіш, який виступав за скорочення допомоги Україні, болгарський Румен Радев, що заперечує відповідальність Росії за агресію, та словенець Янез Янша — хоча останній підтримує членство України в ЄС.
Чому «мережа» важливіша за будь-якого одного Орбана
Злив розмов Орбана з Путіним і переговорів міністра Сійярто з Лавровим, опублікований Bloomberg перед виборами, підтвердив: йшлося не про симпатію до Росії, а про системну співпрацю. Саме ця інформація, за оцінкою аналітиків, і зламала передвиборчу кампанію Фідес — угорці проголосували проти, навіть там, де Орбан був упевнений у підтримці.
Проте ті самі технології — нарощування агентурної присутності, дезінформація, використання локальних проросійських мереж — нікуди не зникли. Голова Інституту світової політики Віктор Шлінчак зазначає, що вибори в Угорщині «мінімізували один із факторів нестабільності», але вже ставить питання: «Побачимо, як тепер буде поводитися Словаччина».
Якщо Фіцо справді стримає себе під тиском фінансового ризику з боку ЄС — це стане першим реальним тестом того, чи «ефект Мадяра» має стримувальну силу за межами Угорщини. А якщо ні — маршрут російської агентури від Будапешта до Братислави виявиться коротшим, ніж здається.
