Владислав Косіняк-Камиш, лідер «Польської селянської партії» й міністр національної оборони Польщі, в ефірі Polsat News 29 червня висловився різко й без дипломатичних застережень: «Не можна в ЄС ставити на п'єдестал тих, хто руйнує європейську співпрацю. З Бандерою до Євросоюзу Україна не увійде». Того ж вечора він повідомив, що Польща не передасть Україні винищувачі МіГ-29 — бо Київ нібито не виконав домовленість щодо обміну на дронові технології.
Що саме сказав Косіняк-Камиш
Польський міністр сформулював дві окремі, але пов'язані претензії. Перша — символічна: Україна не повинна вшановувати ОУН та УПА як національні символи, якщо прагне членства в ЄС. Друга — прагматична: угода «МіГи в обмін на дрони», яку Варшава вважала частиною партнерства, залишилася невиконаною з українського боку.
«Я запропонував дуже партнерський підхід: МіГи — за дрони. Українці спочатку це прийняли, але не реалізували. Тому для України немає МіГів, бо у Польщі немає безпілотників».
Владислав Косіняк-Камиш, Polsat News, 29 червня
Окремо міністр наголосив: Польща сама вирішуватиме, як голосувати щодо розширення ЄС, і не дозволить іншим країнам диктувати Варшаві позицію. Фактично — публічна декларація потенційного вето.
Контекст, якого немає в цитаті
Технічно Польща має реальний інструмент тиску: в ЄС рішення про прийняття нового члена потребує одностайності всіх 27 країн. Прецедент уже є — Угорщина роками блокувала навіть початок переговорів з Україною. Одного голосу «проти» достатньо, щоб зупинити весь процес.
Важливо розуміти масштаб ставок. За оцінкою брюссельського think tank Bruegel, після вступу Україна стане найбільшим нетто-отримувачем коштів ЄС — близько €85 млрд із сільськогосподарської програми та €32 млрд з фондів згуртованості за семирічний бюджетний цикл. Це безпосередньо вдарить по Польщі, яка сама зараз є одним із найбільших бенефіціарів цих фондів.
Старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охріменко пояснила цю логіку відкрито: «Польща була привабливою для інвесторів через освічену робочу силу з низькими зарплатами. Зараз Україна має шанси стати новою Польщею — і ці ідеї вже обережно з'являються в польському публічному просторі». Інакше кажучи, економічна конкуренція між двома країнами після гіпотетичного вступу України — не абстракція, а вже предмет обговорення у Варшаві.
Чому «історичне питання» — зручний фрейм
Волинська трагедія 1943–1944 років — реальна і болюча сторінка спільної історії. Але показово, що саме зараз, у розпал переговорів про членство та на тлі зриву угоди по МіГах, міністр оборони (а не МЗС, не прем'єр) виносить цю тему у прямий ефір як умову євроінтеграції.
Косіняк-Камиш підтримав і ідею криміналізації «бандерівської символіки», але застеріг, що такий крок не повинен стати інструментом російської пропаганди — що саме по собі свідчить: польська сторона усвідомлює ризик грати на руку Москві цим дискурсом.
- МіГ-29: Польща планувала передати 6–8 літаків, виведених зі складу ЗСУ Польщі. Угода зірвана, за версією Варшави — через відмову Києва від обміну дроновими технологіями.
- Волинь: Польська сторона вимагає від України визнання трагедії геноцидом — Київ досі офіційно цього не зробив.
- ОУН-УПА: Польські парламентарі також зареєстрували у Європарламенті ініціативи, пов'язані з цим питанням.
Що це означає на практиці
Наразі Польща офіційно підтримує євроінтеграцію України — і польське головування в ЄС у першій половині 2025 року загалом просувало цей порядок денний. Але заява Косіняка-Камиша — це не позиція уряду Туска як такого, а сигнал від впливового коаліційного партнера, який може стати позицією уряду, якщо суспільний тиск у Польщі зросте.
Для України затримка вступу — не просто дипломатичний дискомфорт. Членство в ЄС є головним сигналом для приватних інвесторів щодо стабільності та правил гри в країні після війни. Як зазначають у CEPR, «підтримка вступу до ЄС і безпечні кордони — це сигнал інвесторам, що цього разу траєкторія буде іншою».
Якщо польські коаліційні суперечки до виборів 2027 року загостряться, а питання Волині залишиться без формального прогресу, — чи вистачить Варшаві політичної волі не перетворити публічне «попередження» Косіняка-Камиша на офіційне вето?
