Верховна Рада призначила Сергія Корецького Прем'єр-міністром України. За відповідну постанову проголосували 289 народних депутатів — це перевищує конституційний поріг у 226 голосів, проте показує, що консенсус у парламенті далекий від монолітного.
Корецький до цього очолював НАК «Нафтогаз України» — компанію, яка одночасно є стратегічним активом держави, предметом тиску з боку МВФ та Світового банку щодо прозорості тарифів, і хронічним джерелом корупційних скандалів. Його перехід із крісла менеджера держкомпанії до крісла глави уряду — це не просто кадрова рокіровка: це сигнал про те, яку сферу влада вважає зараз пріоритетною.
Енергетична інфраструктура залишається однією з головних цілей російських ударів. Опалювальний сезон, транзит газу, відновлення потужностей — усе це потребує не лише технічного управління, а й здатності домовлятися з європейськими партнерами та міжнародними фінансовими інституціями. Корецький має досвід саме в цих переговорах.
Водночас призначення ставить відкрите питання щодо антикорупційного блоку реформ. «Нафтогаз» за його керівництва не став символом прозорості — і тепер той самий менеджер отримує повноваження над усім урядом, включно з органами, що мають контролювати подібні компанії.
289 голосів достатньо для призначення, але недостатньо, щоб стверджувати про широку підтримку курсу. Якщо Корецький не сформує дієздатну коаліцію всередині Ради і не покаже конкретних результатів у відновленні енергосистеми до наступної зими — саме ця цифра стане мірилом його легітимності, а не прем'єрське крісло.
