На початку 2025 року Збройні сили України повідомили про прецедент: один наземний безпілотник із кулеметом утримував позицію на сході країни 45 діб поспіль — його перезаряджали та обслуговували кожні 48 годин. «Лише система UGV була присутня на позиції. Концепція проста: роботи не кровоточать», — прокоментував Микола Зінкевич із Третього армійського корпусу за даними Atlantic Council.
Саме цей кейс став контекстом для дискусії на Ground Truth Symposium у Капітолії, де українські військові зустрілися з американськими оборонними експертами. І саме тут начальник штабу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Лев Пашко зупинив логіку, яку цей кейс провокує.
«Якщо підрозділ ефективний — він має діяти активно. Коли окупанти заходять у зону, де група може працювати, командування створює умови — і піхота виходить, щоб знищити ворога, відбити позиції. НРК бере на себе найнебезпечнішу роботу. Але в підсумку все вирішує піхота».
Лев Пашко, начальник штабу 12-ї бригади «Азов», Ground Truth Symposium
За його словами, наземний роботизований комплекс на українському полі бою виконує роль «чорнороба» — того, кого посилають туди, куди людину посилати не можна:
- Логістика під вогнем. Доставка боєкомплекту на позиції, куди не дістанеться жоден автомобіль.
- Евакуація поранених. Вивезення бійців під щільним обстрілом.
- Камікадзе. Наземні платформи для знищення ворожих опорних пунктів.
Паралельно — цифра, що пояснює, чому дискусія взагалі виникла: за даними BBC, у листопаді 2025 року до 90% постачання на передові позиції під Покровськом здійснювалося саме UGV-ами. Міністерство оборони України звітує про перевиконання всіх планів із постачання НРК у 2025 році та анонсує подальше нарощування.
Тобто технологія масштабується швидше, ніж формується доктрина її застосування. Пашко це визнає відкрито: «Впевнений, ми ще не все знаємо про те, як правильно застосовувати наземні роботизовані комплекси».
Показово, що той самий симпозіум зафіксував іншу напругу: українські розробники демонструють системи радіоелектронної розвідки за $2 000 — там, де американський аналог коштує до $15 млн, як повідомляє LIGA.net. Для Пентагону це не лише захоплення — це виклик моделі закупівель.
Якщо Україна у 2026 році справді перейде до промислового виробництва НРК у задекларованих обсягах — ключовим питанням стане не те, чи замінить робот піхотинця, а те, чи встигне доктрина застосування сформуватися до того, як техніка знову обжене тих, хто нею керує.
