Юрій Ушаков вийшов до журналістів після зустрічі Путіна з Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером і сказав фразу, яку варто прочитати двічі: перемовники "досить детально" обговорювали економічні питання та "потенційні великі взаємовигідні російсько-американські проєкти". Війна триває, Донбас під ударами, а мова вже про спільний бізнес.
The New York Times із посиланням на двох американських чиновників, знайомих із перебігом переговорів, повідомляє, що адміністрація Трампа розглядає можливість укласти ділові угоди з Росією ще до мирної угоди з Україною. Логіка одного зі співрозмовників видання проста: домовленості до закінчення війни повинні показати, що Вашингтон серйозно налаштований на "перезавантаження відносин" з Москвою — і саме ця серйозність має підштовхнути російську еліту тиснути на Путіна заради миру.
Батіг є, пряник — під питанням
Формально стратегія Білого дому виглядає як класичний "батіг і пряник". Трамп підписав закон про санкції проти Росії, покликаний тиснути на Путіна, щоб той припинив війну. Але тим часом лідер Білого дому розглядає варіанти налагодження відносин із РФ — тобто пряник пропонується паралельно з батогом, а не після нього.
Тут і виникає перша тріщина між декларацією і зобов'язанням. Представник Білого дому вже публічно заперечив саму рамку NYT, заявивши, що ділові угоди з Росією не укладатимуться, доки триває війна в Україні. Але раніше сам Трамп говорив інакше — і саме ця розбіжність між заявами адміністрації і показує, наскільки "перезавантаження" є радше пробним повідомленням для Кремля, ніж узгодженим курсом.
«Економічні питання та потенційні великі взаємовигідні російсько-американські проєкти обговорювалися досить детально»
Механізм виконання: якого саме немає
У повідомленні NYT немає жодного пункту про те, як саме гіпотетичні угоди мали б набути юридичної форми до завершення війни: чи це були б міжурядові меморандуми, чи приватні контракти американських компаній під політичним патронажем Вашингтона, чи просто дозволи на роботу в обхід частини санкційного режиму. Мова йде про сфери — від енергетики до, за іншими даними, співпраці в Арктиці — але не про терміни, суб'єктів угод чи механізм їхнього ухвалення.
Водночас Конгрес США щойно провів через обидві палати санкційний пакет із митами до 100% для тих, хто торгує з Росією — рішення, яке ускладнює будь-яку швидку "економічну відлигу" незалежно від того, чого хоче Білий дім. Республіканці й демократи в Конгресі переконані, що лише посилення економічного й військового тиску на Кремль може змусити Путіна припинити війну — і це прямо суперечить логіці "пряника до миру", яку описує NYT.
Що каже інша сторона
Реакція Кремля цілком узгоджується з очікуваннями: Ушаков охоче підтвердив факт переговорів про спільні проєкти, бо для Москви будь-яка згадка про економічне зближення з США — це вже дипломатичний виграш незалежно від подальшого розвитку подій. Але за тим самим повідомленням NYT Путін заявив американським перемовникам, що захопить Донбас упродовж кількох місяців — і Кушнер із ним не погодився. Тобто в одній і тій самій зустрічі йшлося одночасно про "взаємовигідні проєкти" і про плани подальшого захоплення української території.
Кушнер після поїздки до Москви й Києва відкрито висловив невпевненість, чи готовий Путін до реальних переговорів. Це ключова деталь: людина, яка сама веде перемовини про можливі економічні угоди з Росією, публічно не впевнена в намірах іншої сторони щодо миру взагалі.
- Прем'єр Чехії Бабіш заявив, що для завершення війни тиснути нібито треба не лише на Путіна, а й на Зеленського — риторика, яка вписується в загальний тренд розмивання відповідальності за агресора.
- 5 вересня Віткофф і Кушнер побували в Москві, а вже 6 вересня — вперше в Києві, де порушували тему енергетичного перемир'я.
Що це означає насправді
Наразі маємо не рішення, а сигнал, і навіть цей сигнал суперечить сам собі: одні джерела адміністрації натякають на угоди до миру, інші офіційно це заперечують, а Конгрес паралельно затягує санкційну гайку. Для Кремля будь-яка публічна згадка про "взаємовигідні проєкти" — це вже інструмент домашньої пропаганди про те, що санкції не працюють і зі США можна вести бізнес попри війну.
Питання, яке лишається відкритим: чи стане обговорення економічних проєктів реальним важелем, здатним змусити оточення Путіна тиснути на нього заради миру, чи Кремль просто використає самі перемовини як доказ того, що ізоляція вичерпала себе — без жодних поступок щодо Донбасу чи припинення бойових дій.
